Тетяна Фролова. Зимова казка. – Львів, 2002. – 40 с.
Живе у місті Львові, в Україні, бабуся Тетяна, яка любить казки вигадувати та розповідати. Колись розказувала їх своїм синам, нині внукам. І синам, і внукам її казки дуже подобалися, і бабуся вирішила їх укласти у книжку, щоб й інші діти їх могли читати. Її перша книжка «Казка за казкою», видана у Львові 2000 року, дітям дуже сподобалась і вона написала для них другу книжечку яку назвала «Зимова казка».
«Написала», − не те слово. Письменниця Тетяна Фролова від першого року життя світу Божого не бачить, бо вона – сліпа. А пише вона не олівцем, і не папером, а – тупим шилом, яким за допомогою залізної рамки ставить на папері опуклі крапки. Кожна літера в неї – інша комбінація крапок. Потім кінчиками пальців сліпці читають ці крапки так, як ви читаєте очима. Такий шрифт для незрячих вигадав французький вчитель Брайль понад 150 років тому. Шрифтом Брайля користуються мільйони незрячих по цілому світу, в їх числі і бабуся Тетяна. Її книжка «Зимова казка» (переведена в азбуку) містить вступне оповідання та три прекрасні казочки.
Перша – про святого Миколая, скупого багача і бідну дівчину, яка стала прекрасною співачкою і приносила радість людям. Друга – про убогу сирітку Орисю, якій Новий рік подарував гарні черевики, а добрій тітоньці, що їх виховувала – рукавиці. Третя казка названа «Цариця зима» заводить нас у «у ті далекі часи, коли у селах і електрики не було». Тоді метелиця підступно викрала із дерев’яної хатинки дівчинку Марусю, завела у своє царство в темному лісі і хотіла зробити своєю служницею, а потім заморозити. Та лісові звірі заховали її в дупло Білочки, де за допомогою зайчика знайшов сусідський хлопчик Миколка. Та цариця Зима ніяк не хотіла віддавати Марусю Миколі. На допомогу дівчині знову прийшли всі лісові птахи та звірі, які могутніми голосами прикликали Весну. А перед Весною цариця Зима стала безсилою.
Бабуся Тетяна прислала нам кілька примірників своєї книжки. Якщо хочете придбати їх і ви, юні читачі «Веселки» намалюйте нам як ви провели цьогорічну зиму: свято Миколая, Новий Рік, Різдво, зимові канікули і тому подібне. П’ятьох з вас, які пришлете нам найкращі малюнки, ми нагородимо книжечкою Тетяни Фролової «Зимова казка», яку ви бачите на репродукції. Ми ваші малюнки вишлемо письменниці, а вона напевно потішиться ними. «Але ж бабуся Тетяна – незряча, як же вона побачить наші малюнки?» – запитає не один із вас. Побачить! Обов’язково побачить! Вона ж бачить не очима, а серцем! Побачить точно так, як побачила малюнок свого сина із дитячого садика.
М.Мушинка
Яблуко
Моє серце сьогодні зігріла
Ніжна й трепетна радість, до сліз…
Намальоване яблуко спіле
Мені син з дитсадочка приніс…
І бере мій палець дитина,
І показує: «Ось корінець…»
По голівці гладжу я сина
І кажу його: «Ти молодець!»
В мого сина голубі очі
І дві ямочки на щоках…
Його бачити дуже хочу
Та не в силах, бо ніч в очах.
Тільки, що тая ніч, мій синку?
Серце матері, серце моє
Бачить кожну твою волосинку,
Бачить яблуко спіле твоє.
І нехай це тебе не хвилює,
Я побачу, мій хлопчику, все
Все, що ти в дитсадку намалюєш,
Що усмішка твоя принесе.
Тетяна Фролова
