Таємниця казок (замість передмови)
Авторка Тетяна Фролова – це я, бабуся Тетяна. Не лякайтеся, я не буду втомлювати вас зайвими датами чи деталями зі своєї біографії, бо це не так уже й важливо. Скажу лише, що я пишу вірші, оповідання, повісті і казки. Маю чимало вже своїх книжок. Казки я особливо люблю. І слухати, і читати, і … писати. Колись я розказувала казки своїм синам, потім онукам. А тепер вже вони повиростали, і я хочу потішити своїми казками вас.
Read More
Тетяна Фролова
Сама про себе (замість передмови)
За паспортом я не Фролова зовсім, а Молнар. Прізвище Фролова я успадкувала від свого першого чоловіка. Тепер те прізвище носять три моїх сини і мої книжки.
Народилася я у 1941 році, 22 квітня, за 2 місяці до початку війни. Була дванадцятою дитиною в сім’ї. Народилася на Тернопільщині, в селі Білозірка Лановецького району. На другому році життя захворіла і втратила зір. Батько був на фронті, а мати повезла мене у Кременець до відомого на той час окуліста. Він був єврей і на той час з родиною був уже в гетто. Все ж його випускали до людей. Read More
«НЕ ЛІТАЙТЕ, ГОЛУБИ, ПО ХАТІ…»
«Привіт зі Львова! Дорога Галю!
Надсилаю вам свій твір «Не літайте, голуби, по хаті…», присвячений вам і вашій родині. Віддаю його на ваш суд, бо він написаний про вас і про вашу маму. Якщо скажете щось змінити – зміню, переробити – перероблю. Якщо скажете, що цей твір нікуди не годиться, закину його далеко (викинути не обіцяю) і навіть не буду робити спроби, аби він вийшов у світ. На все ваша воля. І Божа. Буду вас слухатися, як не послухалася б жодного редактора. Прочитайте всією вашою родиною (звичайно, хто захоче читати) і дайте мені знати. Тільки відверто. Бувайте здорові. Кланяйтеся Білозірці.
Ваша Тетяна.
м.Львів»
ФІРМАНСЬКІ ІСТОРІЇ
Чи знаєте ви, хто такий фірман, або фурман, це залежить від того, де як кажуть – фіра чи фура. Фірман колись на селі – то був великий чоловік, майже, як у давнину чумак. Тільки дороги у фірманів не такі далекі, як у чумаків були. Скаже жид вести до Крем’янця яйця – то збираються дядьки та й везуть, з Білозірки і таки ж до Крем’янця, чи у Волочиськ, чи ще там куди, а як треба, то й до самого Львова. Везуть чи яйця, чи муку, чи мед, чи сало, – що жид скаже, бо він і гроші дядькам платить. А гроші завжди потрібні. Read More
ГУДЕНЬКИ
(Жіночі теревені)
Я вже якось зробила спробу, і здається вдалу, розказати фірманські історії – ті бувальщини і вигадки, котрі розказували чоловіки, збираючись до гурту довгими зимовими вечорами. Взимку поле дрімає собі під снігом, чекаючи весни, а чоловіки, чекаючи, доки прокинеться поле, відпочивали собі від одвічної селянської роботи та й згадували всяке, розказували про все, що з ними було і чого не було. Звісно, фірмани. Read More
ТЕТЯНА ФРОЛОВА
«КИНУ КУЖІЛЬ НА ПОЛИЦЮ»
(казки для дорослих)
Львів
ЗАМІСТЬ ПРИКАЗКИ
Замість приказки скажу лише кілька слів, бо все-таки маю справу з дорослими читачами.
Кину кужіль на полицю,
Сама піду на вулицю.
Так співається в народній пісні. А я б вам не радила поспішати на вулицю. Ще встигнете. А краще… Почитайте казки для дорослих, котрі я для вас написала. Read More
Казка – чародійка для Юлі та Сергійка
Мої внучата вже попідростали. Вони ще не дуже дорослі, Юлі вже чотирнадцять років, а Сергійкові дванадцять. Та казки любити ще не перестали, особливо ті, що пише для них бабуся Тетяна. А треба вам знати, що бабуся Тетяна це я. це просто чудово, що мої онуки люблять казки. А я люблю і казки, і онучат. І своїх, і чужих. Read More
ЗАМІСТЬ ПЕРЕДМОВИ (САМА ПРО СЕБЕ)
Господи, дякую тобі, що дав дожити мені до моїх обжинків. Хай буде воля твоя, як на небі, так і на землі. Бо без тебе, Отче, ми пропащі. Ніхто, опріч тебе, не помилує нас і не спасе. Read More
Замість передмови
Ця невелика книжечка – розповідь про жіночі долі. Чотири жінки. Чотири жіночі долі. У кожної жінки своє життя, складне і нелегке. Чотири жінки, не схожі одна на одну. У них різні характери, по-різному складаються їхні долі. А якби…на квіти не морози, то може вони цвіли б і взимку? А може вони і цвітуть? Тільки не в квітниках, а в засніженому серці жінки, що попри все зосталася жінкою і зберегла те найкраще, що подарував їй Бог. Read More
Поклонюся землі. Кожній стежці і кожній дорозі, кожній травині і деревині. Бо від них я народилася, з ними я росла, вони додавали мені сил, коли я знемагала, навіювали мені поетичне сприймання краси. Поклонюся тому широкому світові, що прийняв мене в свої обійми, посилав мені добру долю, а коли доброї поблизу не було, тоді відводив від мене лиху. Read More