Тетяна Фролова
Казка за казкою
Видавництво «Край» Львів
Тетяна Фролова спогади та роздуми
Спогади та роздуми
І все-таки,я мабуть, найперше поетеса. Не письменниця, не казкарка, а поетеса. Бо, як тільки сумую чи плачу, радію чи сміюся то найперше народжуються вірші чи пісні. І я настільки з ними злита, що вже важко мені самій розібратися, де я, а де мої вірші. Пишуться, пишуться часом ті вірші переходять у пісню і я й сама не помічаю, як наспівую їх, як народжується до них мелодія, часом голосом прийнятна, а часом примітивна. Потім та мелодія десь губиться, бо мені ліньки записати на свій диктофон, а часом я її сама покидаю- і залишається вірш. Мабуть тому кажуть, що мої вірші легко лягають на музику. Може лягають. Read More
Тетяна Фролова оповідання, повісті
Оповідання, повісті
Журиться старість.
Журиться старість, що молодістю не стане. Журиться тиха осінь, що весною ніколи не буде. Однак журись не журись, а так вже є. у житті все має свою пісню: кожна пора року, деревина, пташка, звірина і людина. Людина- вище створіння Бога, то і пісня у неї особлива. Якби то всі те розуміли.
Людина? Вище Боже створіння?- Іронічно заперечив мені хтось. – Та яке там! Створення людини – це Божа помилка. Якщо Бог створив цей світ, то людина своєю діяльністю його руйнує. Read More
Жила- як жила (поезія)
Таємниця казок
Таємниця казок (замість передмови)
Авторка Тетяна Фролова – це я, бабуся Тетяна. Не лякайтеся, я не буду втомлювати вас зайвими датами чи деталями зі своєї біографії, бо це не так уже й важливо. Скажу лише, що я пишу вірші, оповідання, повісті і казки. Маю чимало вже своїх книжок. Казки я особливо люблю. І слухати, і читати, і … писати. Колись я розказувала казки своїм синам, потім онукам. А тепер вже вони повиростали, і я хочу потішити своїми казками вас.
Read More
Коли падають зорі поезії
Тетяна Фролова
Сама про себе (замість передмови)
За паспортом я не Фролова зовсім, а Молнар. Прізвище Фролова я успадкувала від свого першого чоловіка. Тепер те прізвище носять три моїх сини і мої книжки.
Народилася я у 1941 році, 22 квітня, за 2 місяці до початку війни. Була дванадцятою дитиною в сім’ї. Народилася на Тернопільщині, в селі Білозірка Лановецького району. На другому році життя захворіла і втратила зір. Батько був на фронті, а мати повезла мене у Кременець до відомого на той час окуліста. Він був єврей і на той час з родиною був уже в гетто. Все ж його випускали до людей. Read More
«НЕ ЛІТАЙТЕ, ГОЛУБИ, ПО ХАТІ…»
«НЕ ЛІТАЙТЕ, ГОЛУБИ, ПО ХАТІ…»
«Привіт зі Львова! Дорога Галю!
Надсилаю вам свій твір «Не літайте, голуби, по хаті…», присвячений вам і вашій родині. Віддаю його на ваш суд, бо він написаний про вас і про вашу маму. Якщо скажете щось змінити – зміню, переробити – перероблю. Якщо скажете, що цей твір нікуди не годиться, закину його далеко (викинути не обіцяю) і навіть не буду робити спроби, аби він вийшов у світ. На все ваша воля. І Божа. Буду вас слухатися, як не послухалася б жодного редактора. Прочитайте всією вашою родиною (звичайно, хто захоче читати) і дайте мені знати. Тільки відверто. Бувайте здорові. Кланяйтеся Білозірці.
Ваша Тетяна.
м.Львів»
ФІРМАНСЬКІ ІСТОРІЇ
ФІРМАНСЬКІ ІСТОРІЇ
Чи знаєте ви, хто такий фірман, або фурман, це залежить від того, де як кажуть – фіра чи фура. Фірман колись на селі – то був великий чоловік, майже, як у давнину чумак. Тільки дороги у фірманів не такі далекі, як у чумаків були. Скаже жид вести до Крем’янця яйця – то збираються дядьки та й везуть, з Білозірки і таки ж до Крем’янця, чи у Волочиськ, чи ще там куди, а як треба, то й до самого Львова. Везуть чи яйця, чи муку, чи мед, чи сало, – що жид скаже, бо він і гроші дядькам платить. А гроші завжди потрібні. Read More
ГУДЕНЬКИ (Жіночі теревені)
ГУДЕНЬКИ
(Жіночі теревені)
Я вже якось зробила спробу, і здається вдалу, розказати фірманські історії – ті бувальщини і вигадки, котрі розказували чоловіки, збираючись до гурту довгими зимовими вечорами. Взимку поле дрімає собі під снігом, чекаючи весни, а чоловіки, чекаючи, доки прокинеться поле, відпочивали собі від одвічної селянської роботи та й згадували всяке, розказували про все, що з ними було і чого не було. Звісно, фірмани. Read More
«КИНУ КУЖІЛЬ НА ПОЛИЦЮ» (казки для дорослих)
ТЕТЯНА ФРОЛОВА
«КИНУ КУЖІЛЬ НА ПОЛИЦЮ»
(казки для дорослих)
Львів
ЗАМІСТЬ ПРИКАЗКИ
Замість приказки скажу лише кілька слів, бо все-таки маю справу з дорослими читачами.
Кину кужіль на полицю,
Сама піду на вулицю.
Так співається в народній пісні. А я б вам не радила поспішати на вулицю. Ще встигнете. А краще… Почитайте казки для дорослих, котрі я для вас написала. Read More