Тетяна Фролова
СКОЛОПЕНДРА
казки
Львів
Видавництво
«БОНА»
2014
“Сколопендра” – це ще одна книжечка казок для дітей Тетяни Фроловой Це розповіді про загадкову істоту – сколопендру, хлопчика Петрика, чарівницю з найстрашнішої казки, про Чорного дракона.
Для дітей середнього шкільного віку.
ЗАМІСТЬ ПРИКАЗКИ
Ходять казки по стежках
У новеньких фартушках.
Ходять, пишаються,
У дітей питаються:
– Чи ви любите казки?
Чи читаєте книжки?
– Ні, читаємо не всі. Нам читають дідусі,
І бабусі, мами й тата.
Знаєм ми казок багато.
До казок ми не байдужі.
– А чи чемні ви? – Не дуже. Чемними бути – не шкодить, Та в нас це не дуже виходить.
Правда, ми стараємось, Правда, намагаємось. Та однак
У нас виходить не зовсім так.
Ми діти прості.
Ходіть до нас в гості.
Ми вас хлібом нагодуємо, Ми вам каші приготуємо. Ми вас спати повкладаємо, Колискову заспіваємо.
І наші мами
Співатимуть з нами.
А коли ви відпочинете з дороги, Коли відпочинуть ваші втомлені ноги Тоді, якщо зважитесь, Самі нам розкажитесь.
Бабуся Тетяна дуже любить дітей і любить писати для них казки. І якщо серед слухачиків і трапиться не дуже чемний хлопчик, то, слухаючи казку, він забуде про свої пустощі. Личко в нього посвітлішає, оченята загораються, – дитина слухає казку. Слухає – і росте, слухає – і розумнішає.
Дід Дем’ян сидів на стільчику у своїй майстерні і лагодив онукові чоботи.
– Ото бешкетник, – буркотів сам до себе дід. – Горить все на ньому. Встигай тільки лагодити. Або купуй нові.
І посміхнувся.
– А я ж хіба не такий був? Такий самісінький. Часи, правда, інші були. А втім… І часи – як часи. Бо для дітей що? Бігай собі – твоя воля. Хіба що голодніше було, хліба обмаль… Та цур те згадувати.
Та й зітхнув. Коли дивиться – а по стіні щось лізе. Та в’юнко так.
– А це ще що? Якась сколопендра. Звідки ти тут взяла ся? Ти диви, яка прудка.
Та й замахнувся на неї газетою. Таки збив її зі стіни. Ні, не вбив, а лише змахнув її. Коли чує дід Дем’ян, аж плаче хтось, тихенько, тоненько. Оглянувся дід по своїй май стерні.