Привіт вам, мої дорогі,
Мама, баба Зоя, Гена і Саня.
Зараз іде групове заняття з конструкції і міцності вертольотів. Чудно. От і вирішив написати. В мене все нормально. Життя пішло на покращення. Нарядів в їдальню більше нема. Минулої неділі ходив у звільнення, але подзвонити не вдалося, бо Львів був закритий.
А тепер я звертаюся до мами з Геною. Мама! Якщо Генка заслуговує, хоч трішки виправився або обіцяв виправитися, то я йому можу тут купити захоплюючу штуку. Коштує вона дорого- 24 крб. це гра. Можна грати до безконечності. Страшенно цікаво. В неї грають всі, від 13-ти і старші. Шляхом натискання на чотири кнопки ти керуєш рухом маленького вовка, котрий кошиком ловить яйця, що сиплються з чотирьох полиць. Якщо яйце не зловиш, його «розбивається», і зідти вискакує курча і тікає. Яєць максимально можна зловити 999 штук. Але це нікому не вдавалося. Може тобі, Гена, вдасться. Я зловив найбільше- 571 штук. А один хлопець- 991 штуку. Це гра електронна. Окрім того на ній є будильник, годинник. Працює на двох батарейках, як електронний годинник. Розміри маленького мікрокалькулятора. В неї можна грати цілий день. Таку ти ще не бачив. Новинка техніки. Малюю. Яйця знімаються все швидше і швидше. Ловити можна. Розвивається реакція. Словом, мамо, якщо Генич заслуговує, можна купити. Вони різко бувають. Окрім всього, мені не треба,щоб грав найбільший термін вислали підтяжки бандероллю. Як з годинником? Без нього складно. Якщо гроші вишлете не швидко, тоді в конверт покладіть три крб. гаразд. Вишліть посилку, смачну!
Цілую всіх.
Льончик.
19.09.1988 р.
Вітаю всіх!
Дорогі мамочко, баба Зоя, Гена, Саня і тьотя Марина!
Безмежно і щиро вдячний моєму молодшому брату Олександру за листа. Цей приклад гідний наслідування. Відразу відповідаю на його запитанням: вертольотів вже нема, але, якщо раптом, я їх побачу, то неодмінно куплю. У мене все потихеньку йде. Входжу в нормальний ритм життя. З навчанням все в порядку. Особливих складнощів нема. Вивчаючи новий вертоліт, нових принципів, які б відрізнялися кардинально від раніше вивченого, нема. Все те саме. Тільки кількість обладнання більша, бо вертоліт більший у два рази, і назви вузлів, блоків інші.
Тепер про життя казарменне. Нині командири починають перебудовуватися. А саме: в тому аспекті, що перестали нас карати. Бо ми- курсанти випускного курсу. Але вимоги не зменшились,а навпаки. Саня Якушев, котрий не приїхав на весілля, зараз збирається женитися. В середині грудня розписка. Звичайно, мені знову бути за свідка. Женитися буде у формі. Ще один з нашого відділення, ще один жениться в цю неділю. Нічого, ні її родичів не було. Одна молодь. Розписалися, вечір посиділи і розійшлися. «дешево і сердито». Але, ти, мамо, на таку штуку не розраховуй!!! У мене буде все, як годиться. Одне тільки питання: коли? Ну, і звичайно! На травень?
Тепер про справи. Вчора приїжджав до нас товариш з Москви-набирати в прикордонні війська, тобто КГБ. Я пішов. Рапорт подав, написав автобіографію, був на співбесіді. Таких як я, достатньо. Потім буде чистка наших рядів, як у Москві (по особливих справах), так і тут («отцями-командирами»)
До переможного кінця дійде небагато.
До нас в казарму приходить фотограф. Мова йшла про випускний альбом. Штука відмінна. Це не халтура. Ціна- 24 крб. вирішили вирахувати з зарплатні.
Десь на Жовтневі свята випав сніг. Було дуже холодно. Зараз знову все розтало, але вітер бешкетує.
Потроху займаюся самовдосконаленням. Прочитав книгу «Чингіз-хан», читаю Анре Моруа «надії і спогади», прекрасні речі. Хочу привести цитату з останнього: кокетство було і є вражаюча могутня і небезпечна зброя. Цей набір майстерних уловок полягає в тому, що спочатку захопить, потім відштовхнути, зробити вигляд, ніби щось даруєш, і тут-таки відібрати. Результати тієї гри вражаючі. І навіть знаючи зарання про всі ті пастки, однак попадешся.
Цілую всіх.
Привіт всім.
Льончик.
Привіт всім!
Щось вас не видно і не чути. Та вже
Добре. У мене зараз найнезрозуміліша пора. ніби і випуск через три тижня, а в той же час дуже важко- державні екзамени. І до того, і до іншого треба готуватися. Поки що щодо державних екзаменів- все іде в нормі. Вже здав три екзамени. Льотна підготовка- «5»- політичні екзамени з Марксизму-Ленінізму )продить: історичний матеріалізм, філософія, політекономія, науковий комунізм(- здав на «5», техніка «5». Залишилися ще три екзамени, котрі треба здати на «відмінно». Раніше я думав, що «часы» малюють. Тобто кому скільки треба. І якщо чотири роки працював на «5», то і поставлять «5», але не так все просто: зараз всі перебудовуються. Боротьба де серйозна. З 14-ти чоловік на червоний диплом тільки в нашій роті два вже зрізали на «часах». Образливо. Словом, ще треба рацювати. Не знаю, що з того вийде, тому, що, дивлячись у вікно на чорний ліс, думається зовсім про інше.
Днями одержави чималеньке спорядження: дві тшинелі (парадна і повсякденна), дві форми (парадна), сорочки, кашкети, черевики… багато всякої всячини. Всю форму шили на нас. Пошили дуже добре. Минулого тижня купив здоровенну валізу за 70 крб. (Польську, шкіряну, сірого кольору). Тепер думаю, все вкладу. Бо моя попередня валіза також не маленька.
Як я вже писав у попередньому листі, число випуску я достеменно ще не знаю. Десь приблизно 25-26 грудня. Якийсь день ще тут і мужиками «почутим». До 30 числа, напевно, не вирвуть.
Щойно одержав листа від Саньки. Дякую. Скільки ще мама пробуде в лікарні. З ким ви там? Як справи у школі в Генки в бурсі? Мужики! Другої фотографії з Лєною у мене поки що ще нема. Та і я незабаром приїду- привезу. Спробую зараз зробити кольорові слайди. Подивитесь. Санька, якщо комусь щось треба, напиши. Якщо тут буде- привезу. Тільки попроси Генку підписати конверт, щоб лист не загубився. За всіма скучив. Генка, ти там Саньку не ображай. Будьте слухняними. Передавайте привіт бабі і тьоті Марині. В останній момент знайшов ще одну фотку у свого друга у котрого ми з Лєною були на весіллі. Тримайтесь.
Цілую.
Льончик.
5 листопада 1988 року.
Вітаю всіх!
Дорогі мамочко, баба Зоя, Гена, Саня і тьотя Марина!
Безмежно і щиро вдячний моєму молодшому брату Олександру за листа. Цей приклад гідний наслідування. Відразу відповідаю на його запитанням: вертольотів вже нема, але, якщо раптом, я їх побачу, то неодмінно куплю. У мене все потихеньку йде. Входжу в нормальний ритм життя. З навчанням все в порядку. Особливих складнощів нема. Вивчаючи новий вертоліт, нових принципів, які б відрізнялися кардинально від раніше вивченого, нема. Все те саме. Тільки кількість обладнання більша, бо вертоліт більший у два рази, і назви вузлів, блоків інші.
Тепер про життя казарменне. Нині командири починають перебудовуватися. А саме: в тому аспекті, що перестали нас карати. Бо ми- курсанти випускного курсу. Але вимоги не зменшились,а навпаки. Саня Якушев, котрий не приїхав на весілля, зараз збирається женитися. В середині грудня розписка. Звичайно, мені знову бути за свідка. Женитися буде у формі. Ще один з нашого відділення, ще один жениться в цю неділю. Нічого, ні її родичів не було. Одна молодь. Розписалися, вечір посиділи і розійшлися. «дешево і сердито». Але, ти, мамо, на таку штуку не розраховуй!!! У мене буде все, як годиться. Одне тільки питання: коли? Ну, і звичайно! На травень?
Тепер про справи. Вчора приїжджав до нас товариш з Москви-набирати в прикордонні війська, тобто КГБ. Я пішов. Рапорт подав, написав автобіографію, був на співбесіді. Таких як я, достатньо. Потім буде чистка наших рядів, як у Москві (по особливих справах), так і тут («отцями-командирами»)
До переможного кінця дійде небагато.
До нас в казарму приходить фотограф. Мова йшла про випускний альбом. Штука відмінна. Це не халтура. Ціна- 24 крб. вирішили вирахувати з зарплатні.
Десь на Жовтневі свята випав сніг. Було дуже холодно. Зараз знову все розтало, але вітер бешкетує.
Потроху займаюся самовдосконаленням. Прочитав книгу «Чингіз-хан», читаю Анре Моруа «надії і спогади», прекрасні речі. Хочу привести цитату з останнього: кокетство було і є вражаюча могутня і небезпечна зброя. Цей набір майстерних уловок полягає в тому, що спочатку захопить, потім відштовхнути, зробити вигляд, ніби щось даруєш, і тут-таки відібрати. Результати тієї гри вражаючі. І навіть знаючи зарання про всі ті пастки, однак попадешся.
Цілую всіх.
Привіт всім.
Льончик.
Привіт всім!
Щось вас не видно і не чути. Та вже
Добре. У мене зараз найнезрозуміліша пора. ніби і випуск через три тижня, а в той же час дуже важко- державні екзамени. І до того, і до іншого треба готуватися. Поки що щодо державних екзаменів- все іде в нормі. Вже здав три екзамени. Льотна підготовка- «5»- політичні екзамени з Марксизму-Ленінізму )продить: історичний матеріалізм, філософія, політекономія, науковий комунізм(- здав на «5», техніка «5». Залишилися ще три екзамени, котрі треба здати на «відмінно». Раніше я думав, що «часы» малюють. Тобто кому скільки треба. І якщо чотири роки працював на «5», то і поставлять «5», але не так все просто: зараз всі перебудовуються. Боротьба де серйозна. З 14-ти чоловік на червоний диплом тільки в нашій роті два вже зрізали на «часах». Образливо. Словом, ще треба рацювати. Не знаю, що з того вийде, тому, що, дивлячись у вікно на чорний ліс, думається зовсім про інше.
Днями одержави чималеньке спорядження: дві тшинелі (парадна і повсякденна), дві форми (парадна), сорочки, кашкети, черевики… багато всякої всячини. Всю форму шили на нас. Пошили дуже добре. Минулого тижня купив здоровенну валізу за 70 крб. (Польську, шкіряну, сірого кольору). Тепер думаю, все вкладу. Бо моя попередня валіза також не маленька.
Як я вже писав у попередньому листі, число випуску я достеменно ще не знаю. Десь приблизно 25-26 грудня. Якийсь день ще тут і мужиками «почутим». До 30 числа, напевно, не вирвуть.
Щойно одержав листа від Саньки. Дякую. Скільки ще мама пробуде в лікарні. З ким ви там? Як справи у школі в Генки в бурсі? Мужики! Другої фотографії з Лєною у мене поки що ще нема. Та і я незабаром приїду- привезу. Спробую зараз зробити кольорові слайди. Подивитесь. Санька, якщо комусь щось треба, напиши. Якщо тут буде- привезу. Тільки попроси Генку підписати конверт, щоб лист не загубився. За всіма скучив. Генка, ти там Саньку не ображай. Будьте слухняними. Передавайте привіт бабі і тьоті Марині. В останній момент знайшов ще одну фотку у свого друга у котрого ми з Лєною були на весіллі. Тримайтесь.
Цілую.
Льончик.
5 листопада 1988 року.
«Привіт всім!
Вітаю всіх з наступаючими святами – 1-го і 9-го травня! Бажаю всього-всього.
Життя у мене іде нормально. Польоти на Сахаліні уже закінчили. Тепер чекаємо розрахування. Мою кандидатуру в Мурманську очевидно затвердили. Так що розраховуємо десь на кінець травня прибути в Мурманськ. Та все це ще домисли. А поки що ми ще тут. Живемо – не тужимо. Звичайно, нам з квартирою дуже повезло. Ніхто не заваджає. Самі собі господарі. Тому й хлопці до нас в гості з задоволенням приходять. Нема сторонніх або, як у них – господарів. Ігорю прийшло дві посилки зі шторами і з доріжками на підлогу. Так що вийшла у нас досить затишна квартирка, не соромно і хлопцям приходити. Купили прапор СРСР – повісили на стіну, герб СРСР і т.д. Словом, обжилися. Харчуємося добре. В основному, молочним: сиром зі сметаною, кефіром, іноді одержуємо млинці з м’ясом і досить часто пельмені. Вдома ми тільки вечеряємо, а снідаєм і обідаєм на аеродромі. Звичайно, за домашніми харчами трох вже скучили. Але нічого. Незабаром будемо з жінками. Скучив страшенно. Після відпустки в квітні одержав зарплату – 290 карбованців. Дещо з боргів віддав. Жінці послав 100 карбованців, 100 карбованців поклав на книжку. Тут з хлопцями по 30 карбованців на місяць скинулися на проживання. І ось залишилося 30 карбованців. Крутитися доводиться. Лєна має одержати страховку. Пришле трохи грошей – може, пральну машинку тут карбованців за 90 – 120 куплю. А раптом там не буде. Словом, все в нормі. Не турбуйтеся. Хочу вам посилку послати. Трохи пізніше.
Бабуля! Копія диплома зроблена в штабі військової частини. Якщо комусь не сподобається, то скажеш, що внук – офіцер і копію документів дозволяється робити в штабі. Цілую всіх. Не хворійте.
Льоньчик. »
«Вітаю всіх з острова Сахалін! Вийшла маленька посилочка. Відправляю я її 1-го травня. А збирався взагалі то до твого , мамо, дня народження. Але тут раптом мені пообіцяв один танкіст танкістський шолом (для Сані), і я вирішив почекати. Поки чекав, минуло трохи часу. А тепер вже й їхати пора. Зібравс сьогодні відіслати, а то більше часу не буде. Хотів купити шоколадних цукерок, а тут, як на злість, вони раптом зникли, бігати за ними нема часу, вибачайте.
Тепер вже точно відомо, що ми їдемо 14-15 травня, бо саме до тих чисел стоїмо на забезпеченні. Їдемо в якийсь Кілп’явр, також під Мурманськом. Зараз ходимо з обхідними листками і реєструємося зі всіма службами пояса. Ну, добренько, послав я всім привіт. Не знаю, як там шльомофон танкіста Санці сподобається чи ні.
Цілую.Ваш Льоньчик
4 травня 1989 р»