***

Вже п’ятдесят дев’ята осінь.

В моїм житті сплива, мина.

Та я закохана ще й досі.

У кого? В що? Та хто те зна…

І серце рветься неслухняне

Кудись у вирій за межу.

Тобі я не скажу «коханий».

Тобі нічого не скажу.

Бо люблять стримано під осінь.

Не так, як в юності хмільній.

А втім… Тьмяніє неба просинь,

Ти усміхаєшся мені.

І глухо  падають каштани,

Віддаючи свій дар землі,

І осінь підгляда за нами,

Заплутавсь вітер у гіллі…

 

 

 

 

Стояла осінь

 

Стояла осінь у святкових шатах,

Когось чекала, сум в її очах…

Втомилась ліс багрянцем прикрашати,

Хотілось відпочити по трудах.

До неї підійшла я і спитала:

Невже не пам’ята мене вона?

Безжурно липа гіллям похитала:

Мовляв, не зна тебе, либонь, не зна…

Стояла осінь у тривожнім сумі,

Прикрила шати золотим плащем,

Хилився тихий вечір у задумі,

Крізь сито небо сіяло дощем…

Лягав туман, немов серпанок білий…

Зіщулилось від холоду вікно.

Стояла осінь смутком посивілим,

Як і колись, як вчора, як давно…

 

Осінній вальс

 

Із листя заметілі…

У танці листопад…

Це осені весілля

Святкує пізній сад.

Посходилися гості –

Розвихрені вітри,

І вальс танцює осінь.

Раз – два – три, раз – два – три.

 

І я пливу у вальсі,

Замріяно пливу.

Живу, немов на Марсі,

У спогадах  живу.

Хвилює серце й досі,

Що там не говори,

Коли танцює осінь.

Раз – два – три, раз – два – три.

 

Вона собі пустує,

З вітрами заграє,

Чаклує і жартує,

Багрянці роздає.

І срібла мені в коси

Насипала – бери!

І знов танцює осінь.

Раз – два – три, раз – два – три.

 

 

Зима, зима…

І більш нічого

 

Зимо, почекай

 

Ти почекай, зимо, ще почекай,

Не забирай ще в осені права –

Ще не зів’яли квіти і трава,

Снігів своїх ще ти не розпускай.

 

Ще не схолола річка від жалю,

І хвилі не спинили біг прудкий,

І вітер ще від пахощів п’янкий.

І я ще по-весняному люблю.

 

Листочок жовтий ще колише став…

Тебе ніхто ще в гості не просив…

Та вже сніжок дороги притрусив –

Прийшла зима, бо час її настав…

 

***

Їдемо на санях,

Збуджені й щасливі,

Начебто ні в кого

І проблем нема.

Радо зустріча нас

В білосніжнім диві

Із старим морозом

Молода зима.

 

Їдемо у казку,

У прадавню казку.

Гілка не пуска нас,

Гілка зупиня.

Та дарує вітер

Нам холодну ласку,

І сріблястий місяць

Обійма коня.

 

У зими сьогодні

Снігові обжинки,

І вона зібрала

Добрий урожай.

І дарує щедро

Крижані сніжинки,

Застелила ними

Дорогий мій край.

 

Ніч така прозора

І від снігу біла,

Аж у небо лине

Відгомін пісень…

Зимо-чарівнице,

Що ти наробила!

Цілий світ змінила

За один лиш день.