Виклик долі 2010 рік

× × ×

як гарно ти сказав на час:

“Хай пісня буде поміж нас!”

І пісня стала поміж нами,

Поміж реальністю і снами…

 

А може, пісня – ми самі?

А може, ми в тій диво-пісні?..

На примороженій траві

Горять – палають квіти пізні…

 

Ні-ні!.. Я щось не те роблю…

І не про те щось я питаю…

Я божеволію… – люблю?..

Ні-ні!.. Я просто доцвітаю.

 

Я знаю, ти такий далекий…

Від всього світу і від мене.

Від того мій сумний лелека

Ще більше посмутнів, о нене!

Рятуй мене, моя хороша,

Від запізнілого кохання!

Хай непосильна тая ноша

Мене обійде. Без вагання

Ступлю у затінок два кроки –

І знову роки, роки, роки…

Пригаслий біль, забутий щем…

Одна під проливним дощем.

 

Що сталось зі мною? Нмію…

А хочу сказати: “Мій любий!”

Не мрію, не мрію, не мрію,

А маряться спраглі губи.

 

І сто тисяч раз зрікаюсь…

І знову серце тріпоче…

Не каюсь, не каюсь, не каюсь…

Обняти тебе так хочу,

Та в тім і собі не зізнаюсь…

 

Що сталось зі мною? Акорди!.. Акорди!..

У скронях дзвенять і в серці відлунюють…

І я, покірна і зовсім не горда,

Відчула себе до смішного юною…

 

Стою захмеліла і трохи здивована.

Це звідки ж на мене таке наслання?!

А пісня дзвенить, молода і розкована…

До неї спішу без доріг, навмання.

 

Хай судить мене білий світ ошелешений.

Цей осуд мене не злякає, повір.

А цвіт опадає, бузковий, черешневий…

І струшує роси з натомлених зір.

 

Я хочу сказати тобі

Слова, ще нікому не сказані.

Я хочу співати тобі

Пісні , ще нікому не співані.

І ми ще, на горе собі,

Нічим у житті не пов’язані,

І ми ще, на горе собі,

Шукаєм шляхи несподівані,

Щоб ними іти в самоті,

Руки лиш торкнувшись жаданої,

Навіки пронісши в житті

Трепет любові нежданої.

 

НЕ МОЖУ, НЕ ХОЧУ

 

Я більше ніколи не хочу стрічати

Твій чуб розкуйовджений, збуджені очі.

Питай – не питай – я лиш буду мовчати,

Бо бити по серцю не можу , не хочу.

 

Так боляче серцю, коли ти голубиш.

Не гладь, не цілуй мою косу дівочу.

Я знати не хочу, що ти мене любиш:

Тебе я любити не можу, не хочу.

 

Ти знайдеш подругу, хорошу і щиру,

Ти будеш щасливий – тобі я пророчу,

Та тільки не треба, не трать в себе віру…

А я бути поруч не можу, не хочу.

 

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

5 − three =

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.