Тетяна Фролова спогади та роздуми

Мені ставало страшно. У нас, в захваленому і перехваленому Радянському Союзі діти по смітниках тиняються чи ще десь шукають теплого місця, щоб переночувати. Скажи комусь – не повірять, скажуть, що ти брешеш. І не всі ж ті діти сироти. Є ж і такі, як Мишко. А розповіді про щасливе дитинство? Казки для дорослих. Щоб вони повірили і ні про що не задумувались. А може треба розповідати, криком кричати ось про таке дитинство, як у Мишка? Кричи, скільки хочеш. Та хто тебе почує? А як почують, то таке тобі пришиють, що сама собі не позаздриш. Ще й політику можуть пришити:  підриваєш авторитет Радянського Союзу – найкращої в світі країни. Це ж в капіталістичних країнах – там всяке буває, а в нас… Світе предивний, що в тобі твориться! Що зробити, щоб тим напівбездомним дітям хоч трошки легше жилося? Ну найперше – їх треба принаймні нагодувати. Це найперше. А потім… А потім я й сама не знала, що робити. Бо що я могла?  Тут хоч би своїй дитині дати лад, щоб… Щоб…

– У Мишка, здається, з зором не зовсім добре?

– Так, він носить окуляри, товсті такі. Але то нічого, він хлопець спритний. Якось його міліція ловила. Це в центрі було. Так він тікав по дахах. Хлопці розказували. Ого, ще й як тікав! Його так і не зловили.

Мені ставало дедалі страшніше.

– А чого його міліція ловила?

– А просто так.

– То може він щось украв?

А сама подумала, що дива у тому не було б. Переважно голодний, то може й…

– Та ні, мамо, Мишко не краде. Але менти мусять когось ловити. На те вони менти.

– Боже мій!  Що це за слово – «менти»?

– А що, хіба ти не чула такого слова?  Всі хлопці так кажуть.

– Чекай. Я не розумію. А за що ж вони Мишка ловили, коли той нічого не крав?

– Мамо, – мій син був здивований, що його мама, вже така доросла, а не розуміє таких простих речей.

– Їм аби зловити. А там вони вже навішають, чого схочуть.

Мій син відкривав мені світ, якого я ще не знала. Світ бездомних або майже бездомних дітей і їх стосунки з міліцією. Боже милостивий, чи ти є на небі?  Глянь же на нашу грішну землю, де живуть такі діти, як Мишко. Та хіба один Мишко?  Господи! Спаси їх! Порятуй їхні душі. Бо хто з них виросте?  Хто, Господи?  А їм же має належати майбутнє.

 

Тієї ночі я не могла заснути. Мене мучила тяжка провина перед тією дитиною, що ночувала десь там біля смітників. То була чужа дитина, але і моя також. Бо ж всі ми люди. І Мишко- маленька людина, котра мала вирости. А ким він виросте, коли ночуватиме біля  смітників, Господи, не карай.або ж карай нас, дорослих, що не можемо захистити того доброго хлопчика від лиха, якому він сам не може зарадити. І я також заслуговую кари твоєї, Господи, що допустила, аби та дитина ночувала біля смітників.

Потім ще не раз і не два Мишко ночував, у нас, обігрітий і нагодований , але та ніч тяжіла на моїй душі, як гріх тяжкий і непрощений.

А ще десь там на смітниках жили собаки Чіп і Тарзан без людської ласки і миски хлептанки. А хіба ж тільки вони? Що ж, світе, з тобою робиться? Хіба ж ти не боїшся гніву Божого? Не боїшся. Я не можу просити в Бога для тебе прощення. Не можу. Бог сам знає, кого йому прощати, а кого карати. Прошу, Господи, тільки твого милосердя для тих дітей, що з вини дорослих ночують десь там біля смітників.

 

П.С. нема вже на світі Мишка. Чиясь безжальна рука убила його. На той час йому виповнилося 18 літ. Я несу на його похорон 18 троянд. А краще б я несла квіти на його весілля. не буде весілля. Йому в труну його сусідка дівчина-красуня вишиту хустинку, яку так іне встигла йому подарувати при житті. А мама що? Ще якийсь час продовжувала пити , доки й сама не пішла зі світу вслід за своїм сином.

Отака сумна розповідь без прикрас. А як ти її прикрасиш. Її просто можна було б не писати. Але ж болить. Тому й пишу. На всіх нас лежить провина за обірване Мишкове життя. І немає нам прощення і не буде добра на цім світі, доки світ не перестане пити і ні в що не ставити життя своїх дітей.

Мишкові зараз було б 35.і його діти могли б бігати по землі. А  його нема. Він назавжди залишиться молодим. Прошу вибачення у читачів за ту сумну історію. Я просто не могла її обминути. Світ білий і прекрасний. А люди в ньому всякі бувають. І недобрі також. Обережи нас, Господи, від них. Пошли у світ цей трохи добра і віри в тебе.

 

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

eleven + 6 =

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.