Любові не зречусь

ЛЮБОВІ НЕ ЗРЕЧУСЬ

скачати у форматі PDF

Замість передмови

Дорогий читачу, я дарую Тобі те, що маю найдорожче зі свого поетичного доробку –
вірші про кохання. Незалежно від віку, кожен знайде для себе те, чого шукає: сльозу
розпачу чи щасливу усмішку. Тільки не хотіла б, щоб хтось вишукував щось поміж
рядками: тут нема підтексту. І не треба кожен вірш припасовувати до мене: та книжечка
зібрала не лише мої переживання, а й емоції моїх друзів, близьких чи просто знайомих.
Жодного вірша тут немає абстрактного: за кожним стоїть конкретна людина з відкритим
серцем. Якщо хтось знайде тут щось і для себе, я буду рада. Взаємного Вам кохання!
Щасливих Вам стежок! Удвох… Вітайте мою книжечку, котра стає тепер і Вашою.

Тетяна Фролова

Зміст

Замість передмови

Акварелі душі

Благаю любові
Бажання
Дівчині
Плакала самотня поетеса
Я живу у двох світах одразу
Любові не зречусь
Я не буду більше нічия
Коли ударить хтось на сполох
Недопита любов
Хто тебе так дуже заморозив
Подаруй мені листя каштанів
Подаруй мені квітку на спомин
Для тебе
Порятуй кохання
В мене квіти зорями запахли
Місяць дарував обручку срібну
Буду жити в твоїй пісні
Я можу принести тобі в подарунок
Я кохаю тебе
Не спіши в розлуку
Спинися на краю розлуки
Снується собі туман
У чистому серці не приспано совість
Сміється ранок у вікно
Попелюшка
Прости
Між нами щось пройшло…
Пливи, віночку
Розстелю я коси, мов дорогу
Яблуні цвіт у моєму саду
На гіллячці старої верби
Сумне танго
Чекання
До весни на пораду
Люби мене
Що важить мить
Не прийду
Не питай, про кого вірші
Солодка ніч
І натомлений, і здорожений
Коли ти втомишся від мене
Ми з тобою у парі бродили один лише день
Йде весна
Бабине літо
У моєму листопаді
Приснись
Перелесник
Покинув коханий
Повернись, ангеле
Зорепад
Ноктюрн
Впала хмара за селом
Легенда про зорю

Квіткова заметіль

Півонії
Волошка
Заплакала квітка в росі
Сумувала матіола
Ромашка
Жоржини
Лілії

АКВАРЕЛІ ДУШІ

Благаю любові

Стою навколішках й благаю
звичайного, земного раю –
любити! Палко, до нестями!
Мажорні і мінорні гами,
і барви світу, – все в любові.
У кожнім жесті, в кожнім слові,
в зітханнях і пекельних муках,
в чеканнях, зустрічах, розлуках, –
усе в любові… Хмари п’яні,
і квітів пахощі духм’яні,
дощі солодкі, ранки сонні
і теплі милого долоні…
Все хочу звідати й зазнати.
Радіти, плакать, проклинати
і навіть зрадженою бути.
Все пережити й не забути.
Хто це зазнав, той зрозуміє.
Якщо і віршувать не вміє,
то прочитає і зітхне…
І тим потішить він мене.
Бажання

А у мене бажання земні,
і зорю діставати не треба.
Ти співай мені, тільки мені
ті пісні, що зродилися в тебе.
А бажання у мене земні,
я не хочу на них ворожити.
Ти скажи мені, тільки мені,
як я маю і мріяти, й жити.
Щоб не згас в твоїм серці вогонь,
котрий так розгорівся неждано.
Прибери сивину з моїх скронь,
що насіялась так невблаганно.
Є бажання одне неземне,
хай здійсниться воно, хай здійсниться:
ти люби мене, тільки мене
і нехай тобі інша не сниться.
Запалаю і не догорю,
і ніхто мого світла не займе.
А якщо ти дістанеш зорю,
це для нас буде зовсім не зайве.
Дівчині

Я написала ті рядочки
Для ненародженої доні.
Оскільки їй вони не треба,
Візьми собі їх, якщо хочеш,
То, може, стануть у пригоді,
А якщо ні, то подаруєш
Їх іншій дівчині у скруті.
Коли ти рада і щаслива,
То й я з тобою порадію.
Але зітхни сьогодні вкупі
З тією… Бачиш? Он з тією,
Бо їй сьогодні зовсім сумно:
У неї перше справжнє горе –
Уперше зраджена коханим.
У неї все ще тільки вперше:
Любов і радість, біль і…зрада
Та чом ніхто не б’є на сполох?
Вона заплуталась в печалі.
Всі ж веселилися навколо,
Немов того не помічали.
А їй так зле, їй так нестерпно!..
Ударте в дзвони! Пробі! Пробі!
Все зупинилось. Серце стерпло
Чи у розпуці, чи в жалобі,
Ну, чом ніхто не б’є на сполох?
Чекати більше неможливо.
Ти глянь навколо, глянь навколо, –
Це конче треба, це важливо.
І я беру її за плечі.
Десь срібний промінь тешуть теслі.
Дивись, який для тебе вечір
Подарував великий всесвіт.
А скільки ще їх в тебе буде…
Таких і кращих… неповторних…
А люди… вибач їм, бо люди…
І злі, і добрі і… потворні…
Та добрих більше. Треба далі,
Життя триває, моя доню.
Щоб сльози душу не вражали,
Підставлю я свою долоню.

Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

12 + 7 =