Жив собі на світі казкар.

ТЕТЯНА ФРОЛОВА
ЖИВ СОБІ НА СВІТІ КАЗКАР
казки
ЛЬВІВ – 2013

 

скачати у форматі PDF

ЗАМІСТЬ ПРИКАЗКИ
Жив собі на світі сивий казкар. Він був старий-престарий, як найдавніша казка. Його мудра голова мохом поросла, а з сивої бороди туман клубочився. Сидів дід на пеньку під дубом у холодку. Ноги його коріння пустили та в землю вросли, а руки часу не марнували, а щось тесали та стругали. Мабуть, для дітей небачені іграшки витісували та вистругували. Хто таку іграшку в руки візьме, того щастя не обмине. Ото й збиралися біля старого діти. Не боялися, що він не такий, як усі бабусі і дідусі. Сивий дід не мовчав: казки виплітав, дітей добру навчав. Пташки йому на плечі сідали, що діється в світі, старому розповідали. А він ті розповіді слухав, потилицю чухав, щось собі міркував, ті розповіді на казки перекладав. Навколо старого ліс шумів. Казкар його шум розумів. Он тендітна берізка скаржиться, що розлогий дуб їй сонце заступає, рости не дає.

 

Read More

Казка за казкою

Тетяна Фролова
КАЗКА ЗА КАЗКОЮ
Казки та оповідання

 

скачати у форматі PDF

Приказка
Розстелились спориші –
від дороги до межі.
А на межі – верба,
а на вербі – журба.
На гіллі хитається,
у вітру питається:
“Де мені подітись?
Чи іти між діти?
Чи іти між козаки
Чи податись до ріки?
Там рибалки на човні,
козак їде на коні…
До когось пристану –
порадницею стану.
До когось вчеплюся –
та й не загублюся”.
А рибалки співають –
на журбу не зважають.
А козак – як козак:
він і так, він і сяк.
Як ударив об землю він лихом,
застогнало те лихо тихо.
Як ударив об землю журбою,
захиталась калина з вербою.
Покотилася жура
аж до річки до Дніпра,
утонула на дні
у Дніпровій глибині.
А з Дніпра, мов ласка,
вихопилась казка.
Ходить казка по землі
там, де діти є малі.
А якщо й уже повиростали,
аби казку любити не перестали.
Сяде на крайчик,
з’їсть хліба окрайчик,
лагідно всміхнеться
і… почнеться.

О, тихо …починається.

 

Read More

Казки в кошику

Тетяна ФРОЛОВА

Казки в кошику

скачати у форматі PDF

ЗАМІСТЬ ПРИКАЗКИ

Внучка Улянка, дівчинка з цікавими оченятами і двома тоненьками кісочками,
питається у своєї бабусі Олени:
– Бабусю, а де ви ховаєте свої казки ?
– Казки ? – бабуся трохи розгубилася.
– Ну так. Коли ви мені їх не розповідаєте, то де вони сидять ?
І не знайдешся відразу, що відповісти на таке Улянчине запитання. Але бабуся Олена –
добра казкарка. І кому ж, як не їй, знати, куди ховаються казки, коли вона їх не розпові-
дає своїй онуці.
– Як ? А хіба ж ти досі не знаєш ?

Read More

Коли на дворі дощ

Тетяна ФРОЛОВА

Коли надворі дощ

скачати у форматі PDF

ЗАМІСТЬ ПРИКАЗКИ

Коли надворі дощ, то спершу навіть весело. Діти вистрибують під теплим дощем
і гукають:
„Дощику, дощику !
Перейди через дощечку !
Через річку, через брід –
Та й до нас на обід.
Дощику, дощику !
Зварим тобі борщику
У новому горщику,
Поставимо на горі –
З”їдять його комарі.
Тобі каша, а нам борщ,
Щоб густіший падав дощ.
Дощику, припусти !
На бабині капусти !
Лий на мамині грядки,
Щоб родили огірки !
І картопля, й буряки,
І кропива, й будяки !”

 

 

Read More

Таїна

Тетяна ФРОЛОВА

„ТАЇНА”

скачати у форматі PDF

ЗАМІСТЬ ПЕРЕДМОВИ

Поетична збірка „ТАЇНА” – це для мене маленьке свято, бо це моя десята збірка.
Такий собі невеличкий ювілей. „ВИКЛИК ДОЛІ”, „ПОВІНЬ”, „СОЛОСПІВ”,
„ЗАЧЕРПНІТЬ ВОДИ В ДОЛОНІ”, „У ВІТРУ НА КРИЛІ”, „ЛЮБОВІ НЕ ЗРЕЧУСЬ”,
„ЗАЧАРОВАНЕ КОЛО”, „ЩОБ НЕ ЗГАСЛА СВІЧКА”, „СІК ДИКОЇ ГРУШІ”. А тепер
ще ось „ТАЇНА”. Вихід у світ нової книжки – це завжди свято для автора. А тим паче,

 

Read More

Кому казку, а кому бубликів в’язку

Тетяна Фролова
Кому казку, а кому бубликів в’язку

 

скачати у форматі PDF

ЗАМІСТЬ ПРИКАЗКИ

Жила на світі одна старенька бабуся. Вона мала аж дванадцятеро
онучат. І всі вони, і хлопчики, і дівчатка, всі, від найменшого до
найбільшого, дуже любили казки. Вони любили слухати, а бабуся над усе
любила і вміла ті казки розказувати. Як почне бабуся казки казати, то
вже можна й колисанку не співати. Хтось засне, а хтось і до ранку слухав
би.

 

Read More

Казки до сніданку

Тетяна Фролова
КАЗКИ ДО СНІДАНКУ
художник Дарія Тимоніна

 

скачати у форматі PDF

ЗАМІСТЬ ПРИКАЗКИ
– «КАЗКИ ДО СНІДАНКУ»?- щиро здивувалася бабуся Ганя, якій я сказала назву своєї нової збірки казок. – А, власне… чому до сніданку? Це щось нове і незрозуміле. Адже, наскільки я знаю, казки дітям наніч розказують.
– По-моєму, казки можна розказувати будь-коли. Аби тільки було кому їх слухати.
– І щоб було кому їх розказувати, -ущипливо зауважила бабуся Ганя. – Бо вранці, мені так здається, всім ніколи, всі кудись поспішають: діти – в дитячий садок чи в школу. Батьки і бабусі – на роботу або по справах. Треба ж так багато встигнути, адже день щойно тільки починається. Ніяк не збагну: хто може розказувати казки до сніданку?

 

Read More

Млин

Тетяна ФРОЛОВА

ПРИКАЗКА

скачати у форматі PDF

Доки мелять млини,
В ставках водяться лини,
На городі картопля родить,
Нам нічого не зашкодить.
Радіє баба,
Радіє дід,
Що буде хліб
Внукам на обід.
Змеле млин пшеницю
На паляницю,
На галушки,
На пиріжки,
На пампушки,
А ще на вареники !
Млин меле –

 

Read More

Кортилася торба

Тетяна ФРОЛОВА

Кортилася торба

скачати у форматі PDF

Кортилася торба
з високого горба.
В торбі – паляниця,
комусь знадобиться.
Хто її відкусить,
казати казку мусить.
Паляниця смачна,
казочка смішна
і зовсім не страшна.
Шматочок паляниці
дам знайомій киці.
Бажаючих нема –
то решту з”їм сама.
Як паляницю з”їм,
то й казку розповім.
А може й не одну,
а може і не дві …
А скільки набереться
в глибинах мого серця
і в мене в голові.
Мені казати,
а вам слухати.
Нікому не заваджати,
нікого не зачіпати,
потилицю не чухати.
Набридне – засинайте,
цікаво – дочитайте.
Як не вмієте читати,
попросіть сестру чи брата,
або маму, або тата.
Книжку розкриваю,
казку починаю.

 

Read More

Казки з моря

Тетяна ФРОЛОВА

Казки з моря

скачати у форматі PDF

Дівчинка Улянка приїхала до бабусі на літні канікули в невеличке приморське
містечко, затишне і чепурне. Що дівчинка приїхала, — то була радість для обох: для
Улянки і для бабусі. Улянка тут народилася і жила, аж доки не прийшла пора їй іти
до школи. На той час мама з татком переїхали у велике місто і забрали доньку з
собою. Те місто було далеко від моря, і Улянка сумувала. Море приходило до неї у
сни. Їй снилися теплі морські хвилі, чайки, великі кораблі і рибальські човни, — і
дівчинка ніяк не могла прижитися у великому галасливому місті, де ніхто нікого не
знав, всі кудись спішили і так важко було перейти через дорогу. Та мусила звикати.
Тут Улянка вчилася в школі і з нетерпінням чекала літніх канікул, бо на літні
канікули її привозили до бабусі Олени і до моря. Море зустрічало дівчинку радісним
плюскотом, ніби і воно сумувало за нею. Улянка бігла до нього, кидалася в обійми
хвиль і плавала, плавала…

 

Read More