Тексти листів та листівок від Миколи Мушинки до Тетяни Фролової та Лайоша Молнара

4 квітня, 2005 року.
Дорога Пані Тетяно!
Вашу «Ввічку» ми часто читаємо. Читаємо і плачемо, як колись над віршами Шевченка, а зараз мало хто викличе нашу сльозу… рецензію та добірку віршів я висилаю в«Літературну Україну». Побачимо, чи опублікують. Здав теж у «Дуклю» Пряшівську.
Вітаю Вас з Великоднем і бажаю доброго здоров’я.
У нас траур, 14 березня померла 96 річна бабуся (Мати Магди).
Христос воскрес!
Ваші Мушинки Микола, Магда.
Вже перед тижнем ми написали цього листа, та не змогли вислати, бо загубили Вашу нову адресу, власне, не загубили, а заховали (Щоб не загубили) так старанно, щоб потім не змогли знайти. Магда ввже цілу квартиру по кілька разів «Перевертала» і лише сьогодні знайшла листа з адресою, (У Вашій книжці). Вітаємо Вас з новосіллям.
18-20 травня будемо в Кам’янці-Подільському, де мені вручатимуть почесного професора тамтешнього університету. Може зайдемо і до Львова, до Вас.
В моїй «Білозірці» «Курові» є дві сестри (27 24 роки) від народження прикуті до ліжка. Немає у них м’язів (Атрофія м’язів). Рухати можуть тілки кількома пальцями. Якщо їм у пальці вложити олівець або пензель, Вони прекрасно малюють і пишуть казки (Словацькою мовою, бо виховує їх телебачення). Інтелігенції у Них надстартна. Я тільки що здав до друку книжку казок та малюнків. Зараз готую книжку про безногого різьбяра з рідного села. Ясна річ, що вишлю їх і Вам. Рецензію я вислав у «Літературну Україну» (З віршами). Ви їм вишліть свлою «Свічку». В червні будемо на концерті в Донецьку, в липні- вТТоронті.
Завтра я їду в Ужгород. Там я дам на пошту і цього листа, до якого долучаю дві «Веселки». В одній є Ваш «Кудлай» з моєю вступною статейкою, в другій стаття про святкування Шевченка у нашій Українській школі. На фото є чади, вся наша родина: бабця Магда, внучка Михайлинка і моя «Парсона» В урочистому плащі. Внук Юрко є в 5- сторінці 21 та на задній сторінці обкладинки «
Як «Морський пірат», Михайка там- русалка».
На Закарпаття їдемо презентувати книжку нашого друга Ярослава Шуркалу про Його рідне село Перечинского району. Їде і Магда. Тільки що її умовив у ліжку досить легко «Уговоріл». Якщо будеьте добре шукати, то у нутрощах усміхненої дічини знайдете гостинці до Великодня- аванс для подальшої Вашої книжки від Мушинків і Мушинчат.
15 квітня 2005 року.

 

Ужгород, 4.11.2005.
Дорогі наші Таню і Лайошу!
Щиро дякую за прекрасний подарунок 20 прим. Вашої останньої книжки – цілої торби казок! Та ще й яких! Читаєш, смієшся, бо казки прекрасні.
Висилаємо Вам свою найновішу книжку, яка родилася дуже довго. Я радий її появі.
З привітом, Микола і Магда Мушинки.

 

Пряшів, 30 березня 2006 р.
Вельмишановна родина, друзі, колеги та знайомі!
Звертаюся до Вас цим листом, щоб якнайщиріше подякувати вам за привітання до мого 70-ліття.
Признаюся, що мені й не снилося, що мій ювілей викличе такий широкий розголос: майже сотню індивідуальних і колективних привітань. Щоб не відповідати кожному окремо, пишу вам цього спільного «інформаційного» листа».
Перший подарунок піднесла мені дружина Магда. Була це бібліографія мого публіцистичного доробку за останнє десятиліття. Вона охоплює 20 книжкових публікацій, 90 наукових розвідок, популярних статей та 145 рецензій і нав’язує на публікацію «Колеса крутяться», т. 2 (Пряшів, 1998). Всі мої праці надрукувала дружина на комп’ютері, бо я й досі не навчився орудувати цим чудом техніки. Другий несподіваний подарунок зробили мені сини Ігор та Олесь, влаштувавши напередодні ювілею, 19 лютого, величаву гостину в пряшівському ресторані «Mladost», на яку запросили мою найближчу рідню та друзів. Прибули мої друзі із Сербії і навіть з далекої Японії. На жаль, з-за дурних візових обмежень не змогли приїхати друзі з України. Гостів розважала музична капела Люба Шімчіка, піснями веселила фольклорна група Української основної школи ім. Шевченка під керівництвом пані вчительки Івети Світек (членкою групи є і моя внучка Михайлинка). Стільки добрих слів, подарунків, гарних квітів і щирих побажань на мою адресу, як у це недільне післяобідня, я ще на своєму віку не зазнав. Та найбільшою (і найприємнішою) несподіванкою було привітання від моїх односельчан – фольклорного колективу «Курівчанин», співзасновником якого був я понад 30 років тому і який без перерви діє по сей день. Курівчани приїхали до Пряшева найнятим мікробусом аби привітати мене спеціальною програмою. Ця програма зробила незабутнє враження не лише на мене, але й на всіх присутніх. Словацьке телебачення пізніше передало репортаж із цього святкування на всю країну (редактор Люба Кольова).
Щирим словом і гарною піснею («Курів то селечко») привітало мене Українське радіо з Кошиць. В наступну неділю це ж радіо передало 40-хвилинпу розмову зі мною редакторки Людмили Горянської. Загальнословацьке радіо «Реґіна» провело зі мною 90-хвилинну розмову в прямому ефірі в популярному циклі «Вечірня ґалаксія» (модератор Браньо Костельник). Прекрасну ювілейну передачу (з участю академіка О. Федорука) присвятило моєму ювілею Радіо «Свобода» (редактор О. Пеленська). Все це викликало десятки телефонних дзвінків та письмових привітань.
Центральна рада Союзу русинів-українців Словаччини вручила мені похвальну грамоту. Гарне святкування для мене підготували Міський уряд в Пряшеві та члени колишньої кафедри іторії Словаччини філософською факультету Пряшівського університету.
Письмово привітали мене з ювілеєм Міністерство освіти і науки України, Національна академія наук України, ректорати Ужгородського національного університету, Кам’янець-Подільського державного університету, Львівського державного університету, Українського вільного університету в Мюнхені. Наукове товариство ім. Шевченка у Сарселі та Львові, Музей українсько-руської культури у Свиднику, Музей ім. А. Коменського в Пржерові (Чехія), Музей лемківської культури в Зиндрановій (Польща), Союз русинів і українців Сербії та Чорногори, Товариство лемків у Києві, Світова федерація українських лемківських об’єднань, Міжнародна асоціація україністів, Національна асоціація україністів, Міжнародна комісія по дослідженню Карпат, Літературний фонд у Братиславі, Синдикат словацьких журналістів, Українська ініціатива в Празі, Об’єднання українців Чехії та в Моравії, Об’єднання лемків Польщі, та ряд інших установ і організацій.
Мій ювілей несподівано широко був відзначений і в пресі: «Нове життя», «Дукля», «Народны новинкы», «Presovsky vecernik» (всі – Пряшів), «Slovensky národopis» (Братислава), «Etnológica Slavica» (Брно), «Літературна Україна», «Україна молода» (Київ), «Новини Закарпаття», «Карпатський світ», «Ужгород», «Срібна земля», «Погляд» (Ужгород), «Свобода» (Нью-Йорк), «Гомін України», «Новий шлях» (Торонто), «Християнський голос» (Мюнхен), «Наше слово» (Варшава) – та в кількох інших часописах, про які я навіть не знаю. Українсько-румунська мистецька асоціація в Сату-Маре (Румунія) з нагоди життєвого ювілею нагородила мене літературною премією «Corona Carpatica» («Карпатська корона»), а Обласна універсальна бібліотека в Ужгороді влаштувала до мого 70-ліття ювілейний вечір. Це лише найосновніші міроприємства, пов’язані з моїм ювілеєм.
Дорога моя родино, друзі, колеги і знайомі! Я від щирого серця дякую вам за щедрі подарунки та гарні слова і побажання до мого життєвого ювілею. Ваше визнання моїх скромних заслуг на ділянці україністики (зокрема близького моєму серцю карпатознавства), є для мене поштовхом до дальшої праці. Дай Боже, щоб всі ваші побажання стали дійсністю!
М. Мушинка

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

14 + 14 =

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.