Тексти листів та листівок від Миколи Мушинки до Тетяни Фролової та Лайоша Молнара

Шановна пані Тетяно і пане Лайошу!
Щиро дякуємо Вам за прекрасній великодній подарунок – чудову книжечку казок. Вона зробила радість не лише нам і нашим внукам, але й учням Української початкової школи імені Тараса Шевченка у Пряшеві, куди ми її роздали.
Заздалегідь вітаємо Лайоша з його славним ювілеєм. Нехай його бандура і надалі звучить могутнім звуком і до сліз зворушує пані Тетяну, але й тисячі і мільйони любителів української пісні в цілому світі.
В нас усе гаразд. 96-річна бабуся ще якось рухається (хоч дуже поволі і не без чужої допомоги). Магда ніяк не може повірити, що вона уже пенсіонерка і щодня ходить до школи ніби пообідати й подивитися на внучат. А в дівчат уже груди заокруглюються і вони починають на хлопців задивлятися. Єдиний Юрко має насолоду має з іграшок, яких має силу-силенну від найпростіших по складні електронічні. Якби не ця «нещасна школа», то він би з ними грався і фантазував цілими днями. І ще маємо дома собачку Мушку, яку Олесь щоранку привозить до нас (бабуся каже, що в дитсадок) і щовечора відвозить додому. Діда Миколу він не любить, бо він їй не дозволяє лягати до його ліжка, навіть у тріскучі морози виганяє на двір і називає її справжнім іменем – «сукою». Зате бабусю Магду вона обожнює, бо та їй дозволяє все, навіть за пазуху залізти і лизати те, що призначено не для неї.
Я багато працюю і не мало роз’їжджаю. Вчора, наприклад, їздив на Закарпатську Україну. На Великдень поїдемо з Магдою з рідного Курова у Польщу. А наступного місяця вибираємося на тиждень у Париж. Коли приїдемо до Львова, не знаю. Мабуть лише влітку. Але дуже тішимося на зустріч з Вами.
Обіймаємо і цілуємо Вас – дідо своїми довгими вусами, бабуся ніжнесенькими вусточками.
Христос воскрес!
Микола, Магда
П.С.: Оцих тридцять «зелених» прийміть як аванс для наступної книжки. Кількість, але і якість книжок міг би Вам позаздрити не один реномований письменник.
Це з собачкою не все правда! Це дідо Микола ревнує і видумує на Мушку!

Пряшів, 29.12.2002 Дорога пані Тетяно, пане Лайошу й ваші сім’ї!
Щиро вітаємо вас з Новим роком, в якому бажаємо Вам доброго здоров’я, свіжих сил та успіхів на сцені, літературній творчості і… коханні.
До свого вітання я долучаю дві рецензії на Ваші останні книжечки. Першу висилаю в «Літературну Україну» (разом з примірником Вашої книжки), другу – в наш дитячий журнал «Веселка».
Одночасно висилаю Вам рекомендацію в члени Спілки письменників України. Чому на Ваші руки, а не безпосередньо у секретаріат Спілки? На мою думку, у Вас порядок такий, як і в інших країнах, а саме:
Ви повинні написати заяву, долучивши до неї ксерокопії обкладинок книжок (або цілі книжки) та мою рекомендацію. Все це віддайте голові львівської організації СПУ (здається, ним є пан Різник). Він би мав дати свою рекомендацію або резолюцію і надіслати усе це в Київ. Одним словом, у Львові Вам скажуть як поступати за статутом Спілки, якого у мене нема. Здається потрібні будуть ще рекомендації двох членів СПУ, які Вам не буде важко роздобути серед своїх прихильників. Моя рекомендація є лише імпульсом для розпочаття процесу Вашого прийняття у члени СПУ. Я вірю, що вона дасть позитивні результати. Ви цього заслуговуєте вповні.
З привітом,
М. Мушинка, Магда.

Пряшів, 7.4.2003.
Наші дорогенькі друзі!
Великий сюрприз Ви нам зробили, надіславши аж три свої книжки – по 15 примірників з кожної. Прекрасні! Читаємо: плачемо. Одну я вже презентував. Відгук висилаю. Запропонуйте його «Дзвонові» або іншому часопису.
5 червня я буду у Львові. Привезу якусь підтримку для дальшої книжки. Поштою гроші висилати небезпечно. Крадуть. Дуже поспішаю, бо Магда стоїть наді мною з купою листів і листівок. Через пару хвилин пошту зачинять.
Вітаю Вас з Великоднем! Ваше зимове перебування у Медовій печері було плідним – троє «медвежат», одне гарніше другого. Пора вийти з печери і показати їх людям!
Христос воскрес!
Мушинки

Дорогі друзі! PF 2004
Офіційне (“католицьке”) Різдво ми вже відсвяткували. Зараз готуємося
до зустрічі Нового 2004 року та до нашого (“православного”) Різдва. Старий рік
був для мене дуже напруженим і багатим на події. З роботи в університеті мене
вже остаточно відправили на пенсію (проти моєї волі). Це мені, з одного боку,
розв’язало руки (“Я сам собі голова”), з другого – тяжко на серці, коли тобі
дають знати, що ти вже нікому не потрібен. Та такий вже закон природи:
старші повинні звільняти дорогу молодшим.
В цьому році я багато роз’їжджав по різних конгресах, конференціях,
фестивалях. Шість разів побував на Україні (Київ, Одеса, Львів, Кам’янець-Подільський, Хмельницький, Ужгород), кілька разів у Чехії, Польщі та по
різних містах Словаччини. В Пряшеві був головним організатором конференції
до 200-ліття з дня народження О. Духновича (здається, успішно; зараз готую
до друку збірник її матеріалів). Видав три книжки, з яких найбільше ціную
антологію найдавніших звукових записів фольклору Закарпаття “Голоси
предків” (з компакт-диском). До 80-ліття мецената О. Кобаси випустив брошуру
“Лемко з серцем українця “, а до 100- ліття від народження батька Івана наша
сім’я видала книжку “Син землі”. Похрестили ми її точно в день століття (31
серпня 2003) на батьківському грунті в Курові, де нас зібралося 47 чоловік
(дітей, внуків та правнуків ювіляра).
До цього ювілею ми закінчили побудову невеличкої хатини на маминій
ріллі в Курові, де почуваємо себе дуже добре. У кошицькому українському
радіомовленні я завершив цілорічний цикл радіопередач “Краяни”, а в “Новому
житті” – цикл 12 інтерв’ю “Розмови з однодумцями”. Обидві речі я б хотів видати
книжками. Затримує нестача коштів.
В сім’ї у нас все гаразд. Бабуся Марія відзначила 95 рік народження.
Дружина Магда теж остаточно пішла на пенсію. Вона весь свій вільний час
присвячує переписуванню на комп’ютері моїх праць (я й досі не навчився з
комп’ютером працювати, хоч маю його в хаті), полагоджує мою пошту,
доглядає маму, собачку Мушку, час від часу і внучат. Сини Петро, Ігор та
Олесь успішно працюють в різних професіях (право, бізнес та етнографія), в
сім’ях мають злагоду, батька і маму “чтять”, а дітей доброму навчають. Троє
наймолодших внучат добре вчаться в Українській школі ім. Т. Шевченка.
Тішимося ними.
А що очікуємо від Нового року? Планів багато, обов’язків ще більше та я
вже все лишаю на самоплив.
Вам з щирого серця бажаю здоров’я і щастя в Новому році та радісну
сімейну атмосферу під час Різдвяних свят.
Микола та Магда Мушинки

Пряшів, 18.8.2005
Дорогі наші Тетяно і Лайошу!
Цьогорічне наше літо (як завжди) було набито подіями. Донецьк, Київ, Ужгород, потім місяць – у Канаді, чекають конференції у Пряшеві, Брно, Празі.
Про дещо Ви довідаєтесь із долученої преси. Є там і стаття про Вас і Вашу останню збірку, яка викликала у нас дуже велике зацікавлення. Не до кожної рецензії редакція долучає вірші. Ви є виняток – заслужений!
Чи появилась ця рецензія у пресі України? Якби так, то прошу вислати мені копію. Чи керівництво НСПУ ще й зараз ігнорує Ваше прийняття в її члени?
З привітом,
М. Мушинка

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

1 × one =

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.