Зачерпніть води в долоні 2010 рік

 

ЖІНЦІ

 

ОДА ЖІНЦІ

Похітливо дивляться чоловіки…

А жінка іде… крізь роки… крізь віки.

І горне до себе сповите дитя –

Дароване нею маленьке життя.

Несе його в світ чи у всесвіт, чи нам…

І донечкам рада, і рада синам.

Все кориться їй, все здолає вона,

От тільки б… от тільки б… якби не війна.

Війну ж починають чоловіки.

А жінка іде. Крізь роки… Крізь віки.

 

 

*   *   *

Якби я була чаклунка,

Море квітів начаклувала б:

І розкішних, і зовсім скромних,

І яскравих, і просто ніжних.

І всі вони квітли б одразу –

Зійшлися б з усіх пір року.

А я милувалася б ними

І гукнула б на світ увесь білий:

“Ідіть, дивіться, всі люди,

Яке небачене диво

Для вас я начаклувала”.

 

Якби я була чаклунка…

Начаклувала б я море музики.

І та музика всюди б лунала:

І на вулицях, і в оселях,

І в найдальших куточках планети.

І, хто б її чув хоч трішки,

Не чинив би вже зла ніколи.

І одужали б важко хворі,

І усміхалися б діти.

І кожен би був у парі,

І кохання було б лиш взаємне.

І виходили б всі на свято –

На вселюдське свято планети.

 

І одна лиш тільки чаклунка

Непомітно у затінку стала б,

На людей би щасливих дивилась

І раділа б немов дитина.

І сльозина одна єдина

У неї з-під вій скотилась,

Бо була вона зовсім самотня,

Лиш у неї не було пари,

А щасливим було не до неї.

Все, що мала дала вона людям,

І собі не лишила нічого,

Навіть пару начаклувати

Не було в неї сили для себе…

Якби я була чаклунка.

 

 

ДОЛЯ

 

Отак воно в житті бува,

Що маятник хитає доля.

Покаже раптом всі дива,

А потім кине серед поля

 

Тебе самотньо і піде

Кудись за море, світ за очі,

А ти вже, хочеш чи не хочеш,

Шукай її – нема ніде…

 

Зробив, здається, все, що міг, –

І все дарма, і впав ти духом.

І чуєш раптом щирий сміх.

Під лівим чи під правим вухом….

 

Така – то доля – то жорстка,

А то – пустотниця лукава.

Той, хто до пестощів звика,

На скаргу вже не має права.

 

То ж біля неї не впадай

І не дивись на неї ласо –

Одурить, клята, так і знай –

Й оговтатись не буде часу.

 

Ти більш на себе налягай,

На своє вміння, хист і вдачу,

Її ж, примхливу та ледачу.

У себе в наймичках тримай.

 

*   *   *

Жінка, тиха й покірна, живе на землі,

Мовчки зносить усе, що на неї звалилось.

Не зриваються з уст нарікання-жалі,

Тільки часом сльоза… От… І знову скотилась.

Чоловік загуляв… Захворіло дитя…

На роботі не ладиться… І без зарплати…

Все звичайне таке, те буденне життя…

Та для чого, скажіть ви, до бід нам звикати?

Їй би сукню вдягнути й коштовностей блиск –

І піти на концерт, чи в театр, чи по місту,

Та все ніяк і ніколи. Може колись…

Ще життя подарує ту мить урочисту.

Все у клопотах вічних, в роботі вона…

Все пекла б, і варила б, і прала б, і шила…

Розігнися, оглянься… Надворі весна!

Подивилась байдуже – і знову схилилась.

Чоловік прийде п’яний ще може й наб’є…

А на завтра у школу, на батьківські збори…

От і все воно, щастя жіноче твоє.

А в пригаслих очах – ні жалю, ні докору…

Глянь у дзеркало, люба! Тебе хоч малюй!

І на конкурс красунь чи на трон, в королеви!

Аж тепер посміхнулась!… І болісний сум

На щоках проступив крізь рум’янець рожевий…

Ні, не вчили її гордо нести свій стан

І самій милуватись своєю ходою.

Тільки вчили її, як рабинею стать

І тягнути ярмо, і пливти за водою…

Здобули незалежність у ріднім краю

І будуємо вже європейську державу.

Розкріпачмо ж нарешті ще й жінку свою

І воздаймо належну їй шану і славу.

 

 

*   *   *

За щастя своє ілюзорне

Боротись немає потреби…

Та як мені бути без тебе?..

Довкола все сіре і чорне…

Без тебе я жити не вмію…

Ні проблиску, ані просвітку…

Не смію, не смію, не смію…

І йду у свій дім – в свою клітку…

Не плачу, не плачу… Терпляче…

І тихо сную, мов причинна…

І раптом… дитя моє спляче…

Заплакала сонна дитина.

І я, мов знялася на вежу,

Забракло й снаги розмовляти,

Бо я вже собі не належу,

І навіть тобі, лиш маляті.

І щось ворухнулось поволі,

Завмерло без руху на місці…

Спасибі тобі, моя доле,

Що спить мій синочок в колисці.

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

twenty − fifteen =

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.