СИНОВІ (САШІ ФРОЛОВУ)
Спить мій син… І щось то йому сниться?
Мій дорослий і змужнілий син…
Дівчина гарненька білолиця?
Чи машина? А чи неба синь?
Спить мій син, а я стою на чатах:
Сон його спокійний стережу…
Начувайтесь, горлички-дівчата!
З біса гарний він, я вам скажу!
Обере котрусь чи й вибрав досі…
І ніхто не зможе зупинить.
Поведе її в весну чи в осінь…
Чи назавжди. Чи лише на мить…
Я ЩЕ НЕ ВСЕ СКАЗАЛА ПРО ЛЮБОВ
Я ще не все сказала про любов,
Я про любов не все ще написала.
Вже й ніби досить… Але ніби й мало.
Та тільки серце б’ється знов і знов…
І я уже сама до тебе йду,
І тішуся своїм непевним кроком…
А час пливе, спливає рік за роком…
І я уже не мрію, тільки жду.
А поруч хтось і юний, і стрімкий,
А поруч хтось сміється чисто й дзвінко.
І тихо мовить: “Зупинися, жінко,
У тебе сивина…” “Ти хто такий?!”Кому вели ш спинитися? Мені?
Спинитися? І про любов ні слова?..
Ну, ні, жартуєш! Сто раз тільки «Ні».
Я за любов боротися готова».
“Я – юнь твоя, що за тобою йду.
Залиш для нас любовні переспіви”.
“Я не зібрала ще свої посіви,
Хоч я уже не мрію, та ще жду…
Я вистраждала право на любов,
Я виросла в її купальських росах
І, хоч уже з сивинами у косах,
Її здобуду – і заквітну знов.
І, що судилось, доспіваю я…
А ви собі нових пісень складіте,
Бо скільки ще мелодій тих на світі,
Та в кожного мелодія своя”.
ВЕСНА НЕ ЗАБАРИЛАСЬ
Пошукай мені мелодію для слів,
Пошукай мені мелодію для сліз.
Тую пісню я підслухала в полів,
Мені вітер крізь вікно її приніс.
А весна не забарилась,
А весна не затягнулась,
Незабаром пишний квітень
Дивні квіти принесе.
Та які б не були весни,
Наше літо не воскресне.
Замість літа буде осінь.
Будь щасливий – от і все.
А лелеки прилетіли як завжди,
Соловейки заспівали у свій час.
Тільки ти весну не клич, її не жди,
Бо вона тепер для інших – не для нас.
А весна не забарилась –
Все навколо розбудила.
Залунала на всі струни
Її пісня голосна.
Та які б не були весни,
Наше літо не воскресне:
Замість літа буде осінь,
Замість осені зима.
Я мелодію попрошу у весни,
Хай додасть вона їй трохи кришталю.
Заплету її в твої безжурні сни.
Бо люблю тебе, бо все таки люблю.
А весна не забарилась,
А весна не затягнулась:
І співала, й чаклувала,
І подовжувала день.
Світ буяв, такий чудесний!..
Може ще любов воскресне –
І настане наше літо,
Повне сонця і пісень.