ЕНЕЛОТИ З ЕНЕЛО

Всі розказують – аж страшно –

Із якоїсь далини

Нас відвідують відважні

Енелоти-літуни.

 

Прилетять собі тихенько,

Цапнуть нищечком когось –

Й ну тікати! Тітка Ксенька

Відпросилася якось.

 

Це довести неможливо,

Хочеш стій, а хочеш сядь.

Може, це й не так важливо,

Але їй вісімдесят.

 

Я довгенько вимивалась,

Зачіску зробила теж.

Настя зразу догадалась:

– Енело, напевно ждеш?

 

Я їй: – Що тобі до того?

Ну і жду. А тобі зась!

Бо така, як ти, їй-богу,

На ні на що їм здалась!

 

А вона: – Так он яка ти!

Де в тобі таїлось зло?

Ти б могла перелякати

Те нещасне енело…

 

Ми страшенно посварились,

Ще і досі на ножах.

Енело ж десь забарилось…

Чи не сором? Чи не жах?

 

Видно Настя перестріла, –

От проява, ви скажіть, –

І таки відговорила:

Мов, до неї не летіть…

 

Добре їй: у неї Гриша,

І Данило, і Андрій

Ще й Сергій із війська пише.

А мені ж то як одній?..

 

Зла нікому не робила,

Ну, а їй таки зроблю:

Відіб’ю її Данила,

Їй же богу відіб’ю.

 

Буде знати, хвалькувата,

Як мені робити зло,

Як від мене відбивати

Енелотів з Енело.

 

 

ТОМАГОЧІ

Томагочі – іграшка така,

Хто її придумав – я не знаю.

Звідкілясь вона “із-за горбка”

Присоталась аж до мого краю.

Наші діти зрозуміли все –

І ляльками бавитись не хочуть,

Навіть “Тетріс” вже їх не спасе,

Лиш купуй, купуй їм Томагочі.

Томагочі – іграшка така,

Вже комусь – то думки не забракло.

Ну, купіть дитині хом’яка

Або кошеня візьміть безплатно.

Чую я, що матимем біду,

Хоч і вірить в те сама не хочу.

Ну, а що, як мами заведуть.

Кожна по такому Томагочі?

Що, коли небавом ми самі

(Злим пророком бути я не хочу)

Чи весною, а чи восени

Станемо чиїмись Томагочі?

І якщо отой химерний хтось

Десь забуде кнопку натиснути,

То щоб часом нам не довелось

Вийти з гри чи просто так заснути.

Ну, купіть дитині хом’яка,

Пестити хай вчиться й доглядати,

І нехай ніколи не звика

Кнопки своєчасно натискати.

І, напевно, прагматичний світ

З нас, дурних, сміється, ні, регоче.

Скоро ми складемо заповіт

На бездушну цяцьку – Томагочі.

Чи то наша вдача вже така?

Чи у нас фантазії забракло?

Ну, купіть дитині хом’яка

Або кошеня візьміть! Безплатно!

 

*   *   *

Ніс лелека на крилі

Колискову для землі,

Ніс світанки голубі,

Щось мені і щось тобі.

 

Ніс для когось два сини,

А комусь – лелечі сни.

Ніс для когось донечку,

А для всіх нас – сонечко.

 

Бо лелека з вирію,

З теплою та щирою

І з весною на крилі

Знов з’явився у селі.