ЗАЧАРОВАНЕ КОЛО
“Зачароване коло”… Ще книжки не було, ще були тільки деякі вірші, а назва вже була.
Мені хотілося видати книжку з такою назвою.
— Ні, чому? Чому “Зачароване коло”? — дивувалися мої друзі.
— Це щось надто філософське. Будемо думати, що ти в процесі роботи зміниш назву
збірки.
— Ну, десь я згідна, що це трохи по-філософськи, але, якщо вдуматися…
І справді, якщо вдуматися, то все на світі іде по колу. Ну, про Всесвіт судити не беруся:
замало знань. Взяти хоча б в житті… Людина народжується, росте розвивається і вмирає,
стигнувши народити нове покоління. А Земля, Місяць, Сонце… Хіба ж не рухаються по
колу? Нехай навіть це коло не зовсім таке рівненьке, як бублик — це не з поезії. А калита?