Брати не по крові, а по честі 2016 рік

Розіслано по всій Україні

Випущено на замовлення державного комітету телебачення та радіомовлення України за програмою «Українська книга».

Республіканський будинок звукозапису та друку Утос

Провулок Т. Шевченка 4.

Київ-1,01001.

 

БРАТИ НЕ ПО КРОВІ,  А ПО ЧЕСТІ

Жив собі на світі хлопець на ім’я Данило. Був той хлопець такий красень, що навіть в казках такого не буває. Як іде по селу, то аж тини тріщать – так дівчата за ним зорять. А то вже якось так сталося, а як – того Данило і сам не міг збагнути, що закохалися в нього разом три сестри-красуні. Що одна з них – вишивальниця, якої світ не знав, друга – ткаля  дивовижна, а третя – художниця незвичайна. От подарували три сестри хлопцеві свої подарунки:  одна йому сорочку вишила, що на ній квіти, як живі, аж пахнуть, аж роса на них сріблиться. Одягнув парубок вишиванку – а від неї тепло по всьому тілі розливається, аж душу гріє. Виткала друга дівчина йому пояс дивовижної краси. Заперезався парубок тим поясом – і дужу силу в собі відчув. Та таку силу, що, здавалося, ніхто б його здолати не міг. А третя дівчина намалювала хлопцеві свій потрет. Як жива вона на тому потреті. Подивишся на неї – і всі біди та негаразди наче зникають. Подивишся на неї – і сил тобі додасться, і прекраснішим світ стає. Прийняв парубок ті щирі дарунки, подякував дівчатам та й задумався. Вони ж, певно, сподівалися, що котрусь з них він таки посватає. Може б і посватав котрусь, либонь-таки художниця йому до вподоби була. Та не хотів він жодну з сестер образити, розбрат між ними вчинити. От і вирішив хлопець піти з того села хоч на якийсь час.

– Піду, – каже, – у світ, щастя-долі пошукаю. Світ пізнаю, розуму наберуся.

А що ріс Данило сиротою, то мамині сльози його не спинили, батькові слова його не припам’ятали. Діло молоде:  надумав – то й пішов, з усіма любенько попрощавшись. Старшим кланявся низенько, хлопцям руку по-дружньому тиснув, а сумних дівчат поглядом прощальним окинув. Не одна дівчина заплакала за ним потайки, щоб ніхто не бачив. А сестри, так ті плакали, не ховаючи від людей своїх сліз.

Пішов хлопець. От іде він, іде собі, не поспішаючи. Бо куди йому спішити?  Попереду – широкий білий світ і молодість.

От доходить він до широкої ріки. Ні мосту, ні броду. Лише старий перевізник пором держить, людей через ріку перевозить. З кого гроші бере, кого за дурно перевозить, кого відробляти за перевіз заставляє. Хлопець до нього:  так, мовляв, і так, – перевезіть і мене, добродію.

– А гроші маєш?

– Не маю, – каже хлопець. – Та де б я їх взяв?

– А куди ж ти, розумнику, прямуєш?

– Та от… По світу мандрую, щастя-долі шукаю.

– Так хто ж у світ без грошей виривається?

– Е, добродію, – каже хлопець, – якби я гроші мав, то хіба пішов би світ-заочі?

– Лукавиш, хлопче. Знаю я, знаю, чого ти помандрував світ-заочі. Щастя шукаєш, а від щастя тікаєш. Чи не так?  Ні, просто так задарма я тебе не перевезу, – сказав перевізник і хитро так посміхнувся.

– Я, хлопче, чоловік бувалий і дещо знаю. Знаю, приміром, те, що ти маєш чим зі мною розплатитися. Маєш ти аж три подарунки:  вишиванку, пояс і портрет дівчини. Знаю, дорогі вони тобі. Але, коли хочеш, щоб я тебе перевіз, то міг би одним з тим подарунків поступитися.

Я згідний на будь-який.

– Ні, недобрий загребущий чоловіче. Жодного з тих подарунків ти не дістанеш. Вони не для твоїх брудних рук. Краще я піду та пошукаю мосту чи броду.

– Ну-ну, пошукай, пошукай. Тільки не знайдеш. Бо нема через ту ріку ні мосту, ні броду. Я – єдиний перевізник. Тому й правлю за перевіз свою ціну. Яку хочу, таку й правлю. А то вже справа кожного:  погоджуватися чи ні.

Плюнув парубок з пересердя та й пішов геть від того перевізника. А той йому навздогін гукає:

– Почекай, хлопче. Куди ти так спішиш? Може зовсім тобі й не обов’язково на другий берег переправлятися. Є у мене донька на виданні. То чи не був би ти для неї за нареченого?

– Та цур тобі і пек з твоєю донькою!  Вона, либонь, така ж недобра, як і ти.

Та й пішов собі геть. Йде берегом та й думає про людську недосконалість.

Притомився хлопець. Сів на камінь, ноги до води протягнув та й сидить, відпочиває.

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

one × 2 =

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.