НІЧНІ ЕТЮДИ
1.
Вітер колише зорі, Вони мружать очі Й тихо питають у ночі: “Чи можна заснути?” Квіти шепочуть у сні: “Ні! Ні!”
Вітер колише, колише, Сонно наспівує тиша: “Засни…”
А по долинах і горах, По неосяжних просторах Бродять мандрівники-сни…
2.
Небо до землі хилило зорі, Вітер цілував і пестив трави, І, накрившись віттям яблуневим, Спала хата в пахощах троянди… Вишива небачені узори Серпорогий променем ласкавим… І не знать, кому їх береже він, І не знать, для кого він сія.
XXX
Ніч дарує смуток і розраду: Спи і сни коханої обличчя.
Трави шепчуть: “Згадуй, згадуй, згадуй!..” Квіти просять: “Тихше, тихше, тихше…” Плач і смійся, і люби — будь ласка, І минулі дні до себе клич…
По землі, мов чарівниця з казки, Бродить ніч…
3.
Ще спить земля,
І квіти сплять,
І трави сплять,
І шуми сплять.
Не спить лише тишина, Людина і весна.
XXX
Весна спішить у далі, Людина плавить сталі, Людина світить зорі, Людина йде в дозорі, А тишина їде в поля І родить шум…
Ще спить земля…
4.
Ще сплять ранкові роси, Не збуджені вітрами, Ще сплять дівочі коси, Обвиті диво-снами,
Лиш ранок встав, прогонячи пітьму, Бо починати день вже час йому.
ДО ПОБАЧЕННЯ, ЛІТО
1.
Попрощались з літом журавлі, Помахали крилами землі І в чужі полинули світи, Щоб весну на крилах принести.
Приспів:
До побачення, літо, Ти приходь до нас знову. До побачення, літо, Ти принось нам тепло. Дай усмішку останню Журавлям на дорогу, Щоб не в’януло з туги Журавлине крило.
2.
Відшукаю осінь у гаю, Подарую пісню їй свою, Розпитаю про її печаль, Може, їй також за літом жаль.
Приспів.
3.
Засмутила осінь всі гаї, Літом пахнуть кучері твої. Неба голубінь в твоїх очах, Сонячне тепло в твоїх руках.
Приспів.