Виклик долі 1996

НІЧНІ ЕТЮДИ

1.

Вітер колише зорі, Вони мружать очі Й тихо питають у ночі: “Чи можна заснути?” Квіти шепочуть у сні: “Ні! Ні!”

Вітер колише, колише, Сонно наспівує тиша: “Засни…”

А по долинах і горах, По неосяжних просторах Бродять мандрівники-сни…

2.

Небо до землі хилило зорі, Вітер цілував і пестив трави, І, накрившись віттям яблуневим, Спала хата в пахощах троянди… Вишива небачені узори Серпорогий променем ласкавим… І не знать, кому їх береже він, І не знать, для кого він сія.

XXX

Ніч дарує смуток і розраду: Спи і сни коханої обличчя.

Трави шепчуть: “Згадуй, згадуй, згадуй!..” Квіти просять: “Тихше, тихше, тихше…” Плач і смійся, і люби — будь ласка, І минулі дні до себе клич…

По землі, мов чарівниця з казки, Бродить ніч…

3.

Ще спить земля,

І квіти сплять,

І трави сплять,

І шуми сплять.

Не спить лише тишина, Людина і весна.

XXX

Весна спішить у далі, Людина плавить сталі, Людина світить зорі, Людина йде в дозорі, А тишина їде в поля І родить шум…

Ще спить земля…

4.

Ще сплять ранкові роси, Не збуджені вітрами, Ще сплять дівочі коси, Обвиті диво-снами,

Лиш ранок встав, прогонячи пітьму, Бо починати день вже час йому.

 

ДО ПОБАЧЕННЯ, ЛІТО

1.

Попрощались з літом журавлі, Помахали крилами землі І в чужі полинули світи, Щоб весну на крилах принести.

Приспів:

До побачення, літо, Ти приходь до нас знову. До побачення, літо, Ти принось нам тепло. Дай усмішку останню Журавлям на дорогу, Щоб не в’януло з туги Журавлине крило.

2.

Відшукаю осінь у гаю, Подарую пісню їй свою, Розпитаю про її печаль, Може, їй також за літом жаль.

Приспів.

3.

Засмутила осінь всі гаї, Літом пахнуть кучері твої. Неба голубінь в твоїх очах, Сонячне тепло в твоїх руках.

Приспів.

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

1 × three =

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.