З з

ЗАЄЦЬ і ЗОЗУЛЯ
(Лісова пригода)
Зозуля з зайцем посварились.
За що – того ніхто не знав.
Здається, заєць задрімав,
Зозуля поблизу вгніздилась
Та знай тихесенько кує
Своє «ку – ку» – та й більш нічого.
Злякався заєць та й утік
На бабин тік.
Тепер усі сміються з нього,
Що він такий страхополох.
А як з зозулею зустрілись,
То з нею геть пересварились.
Тепер сміються з них обох.

И и

Риба рибі говорила:
– У рибалки, у Гаврила,
На гачку либонь черв’як –
Це поганий рибам знак.
Бо рибалка рибу ловить,
Він її і смажить, й солить,
На гарячому вогні
Варить юшку в казані.

І і

Індик не знає імені
Ні свого, ні чужого.
І часто Ірі і мені
Буває смішно з нього.
А ще не вміє той індик
Писати ні читати,
Бо він лиш битись з кимось звик
І голосно кричати.
Ми говорили індику:
«Іди до нас до школи».
Та де там! Грамоту таку
Не вивчить він ніколи.

Ї ї

Баба Ївга не стара,
Та у неї внуки.
Їм до школи вже пора,
Час їм до науки.
Навіть в лісі їжачок
В школу йде охоче:
Скільки в нього колючок,
Полічити хоче.

Й й

– Неймовірно, – каже Йосип,
Бо його Андрійко просить
Йодом палець замастити,
Щоби ранку захистити
Від усякої біди.
Допоможе йод завжди.
Йосип йоду сам боїться.
Мама з Йосипом свариться.
Йод – це справжній помічник.
А Андрій до йоду звик,
Бо у нього на лиці
Сто подряпин та синців.
Ще й до того неодмінно
Збиті лікті і коліна.

Йони – яблука смачні.
Дай йому і дай мені.
Йосип – хлопчик не скупий:
Дасть Андрійкові і їй.

К к

(Лічилка)
Колесо коло Миколи котилося,
Колесо коло Катрусі спинилося:
І закрутилося, й загуркотіло –
Далі котитись воно не хотіло.
Впало на землю – і досі лежить.
Нумо, скажіть, хто за ним побіжить.

Л л

Лось у лісі, як годиться,
Збудував собі світлицю.
В гості проситься лисиця,
Щоб пустив її погріться.
Лисенята – у норі,
Лосенята – у дворі.
А лисиця з лосем поряд
Каву п’ють й про щось говорять.