С с

Сонце сіло, стало сіро.
Сонце спати захотіло.
Сонце сіло біля нас –
І тобі вже спати час.
Сон солодкий, сон тепленький…
Спи, Сергійку, спи, маленький.

Сойка соколу сказала:
– Щось тебе не видно стало.
Сокіл сойці відповів:
– Хто мене частіше бачив,
Всіх давно я вже поїв.

Дід і баба мали сало.
Сорока? б соро?кам стало.
Полетіла соро?ка і со?рок,
Щоб назбирати соро?к со?рок.
Та соро?ка неспроста
Вже літала без хвоста.
За її поганий хист
Хтось обскубав бідній хвіст.
Каже со?року соро?ка:
– Нащо нам така морока?
Налетять со?рок соро?к –
Тільки лишиться шнурок.
Краще сало ми з’їмо
І нікому не дамо.
І сказав соро?ці дід,
Що робити так не слід.
Як вона скупа така,
Не дістане ні шматка.

Т т

Тимко, Терешко і Трохим
Тяжку торбину несли в дім.
Трохим упрів, Тимко зігрівсь,
Терешко змерз і простудивсь.
А ти тепер скажи мені,
Хто з них ледачий, а хто – ні.

У у

Скоромовка
Уляна Устині купила хустину.
Хустина Устині була до лиця.
Устина хустину сховала у скриню –
Хустина поблякла, мов казочка ця.

Ф ф

Федо?ра до Фе?дора в гості ходила,
Фартушок загубила.
А Фе?дір знайшов
Й до Федо?ри пішов,
Фартушок їй відніс,
Тим розчулив Федо?ру до сліз.
– Фантастично, – Федо?ра сказала
І Фе?дору фарби подарувала,
Щоб було чим Фе?дору
Малювати Федо?ру.

Х х

У Харитиній хатині
Ходить хтось хороший нині.
Звик тихенько він ходити,
Щоб Харитю не збудити.
Хто там ходить – відгадай:
З подарунком Миколай.

Ц ц

ЦАП І ЦУЦЕНЯТА
Цап із цуценятами
Бавитись хотів.
Та на нього двір увесь
Притьмом налетів.
Бо у цапа – ріжки,
В цуценят лиш ніжки,
Хвостики і зубки,
І тепленькі шубки.
Горобці цвіріньчать –
Теж на цапа кричать:
«Цуцики ж маленькі,
всіх їх – на дві жменьки».
Цуценятам кицька помагала:
В кінець двору цапа відігнала:
– Ах, ти, цапе, ах, ти, бородатий!
Не дозволю цуценят займати.
Цап стоїть, заблисли сльози в нього:
– Я й не думав кепського нічого.
Ну чого зняли ви веремію?
Кривдити нікого ж я не вмію.
Я ж хотів побавитися з ними,
З цуциками нашими смішними.