СМУТОК СКРИПАЛЯ
Десь тихо плакала печаль,
Натомлена моїм свавіллям.
Мені не жаль її, не жаль.
Що та печаль перед весіллям?
Журилась скрипка поміж трав,
Не просячи людського суду,
Бо той скрипаль мене кохав
І знав, що я його не буду.
Скрипалю, не треба
Тобі сумувати.
Не вчи свою скрипку
Сумної співати.
Скрипалю, скрипалю,
Як буде неділя,
Приходь на весілля,
Приходь на весілля.

Я б скрипці тій допомогла
У смуток радість перелити,
Якби могла, якби могла
Я скрипаля розвеселити.
Та скрипка мала свій мотив,
Його я вислухати мушу.
Він просто був, він просто плив
краяв душу, краяв душу.
Скрипалю, скрипалю,
Як буде неділя,
Ти так і не прийдеш
На моє весілля.
Ти так і не прийдеш,
Прийти не захочеш.
Докором заблиснуть
Сумні твої очі.

Скрипаль замовк і скрипку склав,
І стало ще сумніш від того.
Лиш тільки коник поміж трав
Сюрчав, не просячи нічого.
То був музика чи артист,
Давав концерти безкоштовно,
Демонстрував справдешній хист,
Був запальний і невгамовний.
Скрипалю, скрипалю,
Не треба сумної,
Хай скрипка заграє
Для мене одної.
Скрипалю, скрипалю,
Твоєю не буду,
Та я твою скрипку
Повік не забуду.

А може все-таки дарма
Настати мала та неділя.
І я не знала вже й сама,
Чи хочу я свого весілля.
Пливла закохана земля
У світанковім передранні.
А може йти до скрипаля,
Щоб заблукати у коханні?..
Скрипалю, скрипалю,
Не край мені душу.
Сама я не знаю,
Що діяти мушу.
Сама вже не знаю,
Що маю робити:
Виходити заміж
Чи скрипку любити.
Скрипалю, скрипалю,
Ти добре те знаєш:
Коли не кохаєш,
То так не заграєш.
Люблю твою скрипку
І провесінь кару.
Скрипалю, скрипалю,
Шукай собі пару.