Ч ч

У чаплі – чапленята,
У чайки – чаєнята.
А хто ж у черепахи?
Черепашенята?
Чудові, чепурненькі,
Великі чи маленькі,
Їх люблять мами й тата –
Вони ж їх дитинчата.

Ш ш

Шурхотить, шелестить у шовковій траві
І шепоче пшениці співанки нові,
Шарудить на даху, щось у листі шука –
Невгамовний вітрець, в нього вдача така.

Шумлять шуми, а в шумах – ми.
Пташина шурхотить крильми.
Шепоче листя, шелестить,
Що швидко осінь пролетить.
А решту знаю я й сама,
Що незабаром вже зима.

Щ щ

У рибалки десять штук,
Десять штук маленьких щук.
То не щуки – щученята.
Їх ще рано начиняти,
Їх ще рано і пекти –
Дай їм краще утекти.
Їх у воду відпусти –
Можуть щуки підрости.

Весною щедрий журавель
Для гурту висіяв щавель,
Щоб всі наїлись досхочу
Щавлевого у смак борщу.
Пригріє сонце, піде дощ –
І підросте щавлений борщ.
Хто любить борщик із щавлю,
Спасибі скаже журавлю.

Щиглик щиро щебетав –
Щедро пісню роздавав.
Щебетав – аж виляск йшов
До гаїв і до дібров.
Ти цю пісеньку люби
Й пташці кривди не роби.
Ю

Юра в’юника зловив –
Юра юшки наварив.
Сам варив і сам хвалив,
Юлю в гості запросив.
Юля в гості не прийшла –
Юля ложку не знайшла.
А чи юшка та смачна, –
Запитайте у в’юна.

Я я

Яків яблука Ярині
В ясеновій ніс корзині.
Як Ярину не зустрів,
Сам всі яблука поїв.
І стогнав на цілий світ,
Бо болів йому живіт.

Ь ь

Мама для ляльки стільчик купила.
Лялька на ньому охоче сиділа.
Я б і сама посиділа хоч трішки,
Але боюсь, що зламаються ніжки.
Хай вже на стільчику лялька сидить.
Треба мені ще абетку довчить.

Галка у небі, а Галька – за партою,
Робить уроки, схилилась над картою.
– Не Галька, а Галя, – образилась дівчина.
– Просто у нас вже абетка закінчена.
Просто нам потрібно так,
Щоб вивчати … Ь.
Наша абетка дійшла до кінця.
Як називається літера ця? Ь.

РОЗБУДИ ПОВІНЬ (АКВАРЕЛІ ДУШІ)

НЕПОВТОРНА МИТЬ
То була неповторна мить.
Те биття ошалілого серця.
Я чекала, що грім загримить
І що злива на землю проллється.
Та в природі було все спокійно.
Лиш кричало пташа налякане.
Вітер щось шепотів елегійно
І синіло небо заплакане.
Розпашіла і приголомшена
Я твоїм непростим освітченням.
Мов на вальс уперше запрошена,
Я дивилась на тебе з відчаєм.
Не знівеч мене, не згуби мене.
Не тепер… Хай колись, хай потім…
Не покинь мене, ти люби мене.
Я така ще далека від плоті.
Я любов свою святкуватиму.
Не руйнуй моє біле диво.
Я любитиму, я кохатиму
Безкорисливо і правдиво.
Я любов назву твоїм іменем –
І воно заяскріє в небі.
Ти повір мені, обніми мене –
І нам більшого щастя не треба.

ЧЕКАЙ І НЕ ЧЕКАЙ МЕНЕ
Чекай мене, як біль мине,
Як осінь крилами майне,
Як білість вкриє всі світи,
Тоді чекай на мене ти.
На всі світи мені світи,
Зорею стань для мене ти.
У круговерті сніговій
Мене знайди, мене зігрій.
Або ж забудь мене, забудь,
Коли сніги тебе ведуть
До інших пристрасних очей,
В чужу любов чужих ночей.
Ти не сумуй і не радій,
А викинь рештки всіх надій –
Нехай вмирають на снігу,
Як теплі квіти на лугу.
Тоді прощай, не пам’ятай
І більш ніколи не чекай.
У кожного своє життя
Без каяття, без вороття.
Один грішить, кудись спішить,
Хтось ловить вічність, а хтось – мить.
У кожного своє життя,
Без каяття, без вороття.