Тетяна Фролова
Кому казку, а кому бубликів в’язку

скачати у форматі PDF

ЗАМІСТЬ ПРИКАЗКИ

Жила на світі одна старенька бабуся. Вона мала аж дванадцятеро
онучат. І всі вони, і хлопчики, і дівчатка, всі, від найменшого до
найбільшого, дуже любили казки. Вони любили слухати, а бабуся над усе
любила і вміла ті казки розказувати. Як почне бабуся казки казати, то
вже можна й колисанку не співати. Хтось засне, а хтось і до ранку слухав
би.

Read More

Тетяна Фролова
КАЗКИ ДО СНІДАНКУ
художник Дарія Тимоніна

скачати у форматі PDF

ЗАМІСТЬ ПРИКАЗКИ
– «КАЗКИ ДО СНІДАНКУ»?- щиро здивувалася бабуся Ганя, якій я сказала назву своєї нової збірки казок. – А, власне… чому до сніданку? Це щось нове і незрозуміле. Адже, наскільки я знаю, казки дітям наніч розказують.
– По-моєму, казки можна розказувати будь-коли. Аби тільки було кому їх слухати.
– І щоб було кому їх розказувати, -ущипливо зауважила бабуся Ганя. – Бо вранці, мені так здається, всім ніколи, всі кудись поспішають: діти – в дитячий садок чи в школу. Батьки і бабусі – на роботу або по справах. Треба ж так багато встигнути, адже день щойно тільки починається. Ніяк не збагну: хто може розказувати казки до сніданку?

Read More

Тетяна ФРОЛОВА

ПРИКАЗКА

скачати у форматі PDF

Доки мелять млини,
В ставках водяться лини,
На городі картопля родить,
Нам нічого не зашкодить.
Радіє баба,
Радіє дід,
Що буде хліб
Внукам на обід.
Змеле млин пшеницю
На паляницю,
На галушки,
На пиріжки,
На пампушки,
А ще на вареники !
Млин меле –

Read More

Тетяна ФРОЛОВА

Кортилася торба

скачати у форматі PDF

Кортилася торба
з високого горба.
В торбі – паляниця,
комусь знадобиться.
Хто її відкусить,
казати казку мусить.
Паляниця смачна,
казочка смішна
і зовсім не страшна.
Шматочок паляниці
дам знайомій киці.
Бажаючих нема –
то решту з”їм сама.
Як паляницю з”їм,
то й казку розповім.
А може й не одну,
а може і не дві …
А скільки набереться
в глибинах мого серця
і в мене в голові.
Мені казати,
а вам слухати.
Нікому не заваджати,
нікого не зачіпати,
потилицю не чухати.
Набридне – засинайте,
цікаво – дочитайте.
Як не вмієте читати,
попросіть сестру чи брата,
або маму, або тата.
Книжку розкриваю,
казку починаю.

Read More

Тетяна ФРОЛОВА

Казки з моря

скачати у форматі PDF

Дівчинка Улянка приїхала до бабусі на літні канікули в невеличке приморське
містечко, затишне і чепурне. Що дівчинка приїхала, — то була радість для обох: для
Улянки і для бабусі. Улянка тут народилася і жила, аж доки не прийшла пора їй іти
до школи. На той час мама з татком переїхали у велике місто і забрали доньку з
собою. Те місто було далеко від моря, і Улянка сумувала. Море приходило до неї у
сни. Їй снилися теплі морські хвилі, чайки, великі кораблі і рибальські човни, — і
дівчинка ніяк не могла прижитися у великому галасливому місті, де ніхто нікого не
знав, всі кудись спішили і так важко було перейти через дорогу. Та мусила звикати.
Тут Улянка вчилася в школі і з нетерпінням чекала літніх канікул, бо на літні
канікули її привозили до бабусі Олени і до моря. Море зустрічало дівчинку радісним
плюскотом, ніби і воно сумувало за нею. Улянка бігла до нього, кидалася в обійми
хвиль і плавала, плавала…

Read More

Тетяна ФРОЛОВА

Коли ти навчився читати

скачати у форматі PDF

ХТО БУДИТЬ ПІВНИКА

– Мамо, а хто будить сонце? Ну… як воно знає, коли йому вставати?
– Сонце будить наш півник.
– А півника хто?

Петрик дуже любив ставити мамі безліч запитань, аж мама часом губилася, що
відповісти своєму розумному сину. От і тепер… Петрик знову повторив своє запитання.
– Мамо, то хто ж будить нашого півника?
Мама засміялася:
– Час приходить – і півник починає співати.

Read More

Тетяна ФРОЛОВА

Щоб не згасла свічка

скачати у форматі PDF

ЗМІСТ
ЗАМІСТЬ ПЕРЕДМОВИ
Я ТАК ЛЮБЛЮ ВАС, ГРІШНИХ І СВЯТИХ
Тільки б завше була Україна
Пісня ще жива
Чи те людство гріхом знівечене?
Де б не був ти…
Для інших слів пора ще не настала
Молюся до Тараса
Мойсей
Кобзарям
Не танцюйте під Гігу
На древній землі Кия
Лукава доля зводить нас
Повоєнні діти
Коли поет собі не вірить

Read More

Тетяна ФРОЛОВА

Ходімо зі мною у казку.

скачати у форматі PDF

Козак Панько та родина вітрів

Високо-високо в небі, аж за темними хмарами, жила собі родина вітрів.
Родина як родина, нічого особливого: мама Буря, тато Буревій, чотири сини
— вітри та ще донька Прохолода. Як вони мали різну вдачу, а тому між ними
ніколи згоди не було. Як повіє північний вітер, то так і обніме холодом усю
землю: і рослин, і тварин, і людей. А йому наперекір південний теплий вітер
розвеселить всіх, розважить, а іноді й засмутить — посухою вдарить.
Східний і західний вітри наперебій людям то дощів начаклують, то лагідним
теплом потішать.

Read More