Тетяна ФРОЛОВА
Розкажу казку
ЗАМІСТЬ ПРИКАЗКИ
Була пізня осінь. Дерева стояли безлисті і сумні. Лише ялинки пишалися своїми
зеленими шатами: от, мовляв, які ми ! Незабаром мала початися зима.
Тетянка дивилася на все це з вікна, бо мама не дозволяла їй іти гуляти – холодно.
То правда, що холодно. Але просто так сидіти нецікаво. Вона вже і малювала, і з ляльками
бавилася, і альбом з фотографіями гортала, а їй однак нудно. Хай би вже скорше та зима
прийшла, тоді можна й на санчата. А так … дивиться Тетянка у вікно та й вигадує всяку
всячину. Мама їй вже давно казала, що вона – фантазерка.
– З тебе, доню, мабуть, колись гарна казкарка вийде.
А що ? Може й вийде. Ось і зараз …