Юліану Вовку =до

10-річчя з дня

Його смерті світлій

Пам’яті=.

Жовтіє лист і квіт осінній в’яне.

Як боляче і сумно, Юліане.

Десята осінь, як тебе нема.

За осінню настане знов зима.

Твою домівку замете снігами.

Десятий рік мина, як ти не з нами.

Забули всі, хто фі не пам’ятав.

А ті хто пам’ятав, не забувають.

Без тебе онучата підростають.

О, як би ти їх радо привітав.

 

У кожної по-своєму болить,

Але болить у всіх, я теє знаю.

Тому на мить, на ту

Єдину мить

Я до твоєї пісні припадаю.

Я їй шепчу на всенький білий світ!

– Скажи йому, що він

Лишив нам свій слід.

Скажи йому, бо навітьз небуття

Ти знов його повернеш до життя,

Бо він любив тебе,

І ти його любибима.

І ту палку любов

Не роз’єдна могила.

Ти знаєш, пісне, де його знайти.

Ти там, де він, а він там. Де є ти.

 

Жар-троянди тихо в’януть

На новім столі.

Хай розкажуть Юліану

Про чиїсь жалі.

Що і досі колисанка

На землі луна.

Ходить-бродить Галичанка,

Тиха і сума.

А довкола світ прекрасний,

Та вона одна.

Автори життя дочасно

Випили до дна.

Не клади печаль на труни.

Тихо помолись.

Хай такою пісня буде,

Як була колись.

 

І осінь плакала за ним

Дощем рясним.

А ми розгублені були,

Свій жаль пили.

І мліла пісня на устах

Від гіркоти,

А в небесах кружляє птах-

то, може ти.

То ангел твій, якщо не ти,

Сумний-сумний.

Він кида погляд з висоти

На хрест німий.

 

Як безгоміння птиці,

Пісні розлетілись.

І не всі їх можна

Покласти на ноти.

Бо вони не звучать,

Бо вони затаїлись,

Бо пісні тільки відають, хто ти.

Люди бачили все

І не знали нічого,

Що у серці роїлось,

В душі випліталось.

Ні на кого жалю,

Нарікань ні на кого.

Сталось те,

Що вже сталось…

 

Він нам лишив всі оплески, всі квіти

І всі пісні, і співані, йнеспівані.

І полетів у свій останній вирій.

І відійшов у спокій, за межу.

Був смуток цей найтяжчий в цілім світі,

Бо смутки всі до болю несподівані.

Зійшлися друзі у скорботі щирій.

А більше я нічого не скажу.

Бо, що казати? Треба жити далі.

І берегти все те,що нам дісталося.

До співу попросилась пісня кожна.

Вони живі, вони такі  живі.

Історія запише на скрижалі

Все те, що у грудях, записалось,

Його життя, у небесах помножене,

Бог кине на терези світові.

І хай нас не обтяжує дорога,

Яку вам ще судилося пройти.

І пісня, що дарована від Бога,

Дозволь нам, Боже, все життя нести.

 

Привітання 3.