Грудень (до Петра Павловича):

Ми вас просимо уклінно,

Допоможем неодмінно.

Ви візьміть цю квітку в руки –

Медицини і науки.

Вдачу маєте хоробру.

Справу зробите ви добру.

Санаторій буде цей

Для дорослих і дітей.

І вода тут лікувальна,

Й атмосфера ідеальна,

Докладете ще любові,

Щоб усі були здорові.

Запанує радість всюди.

Вам спасибі скажуть люди.

І дитячий щирий сміх

Звеселить зимовий сніг.

Вам наснаги й щирої любови.

Світ прекрасний, коли він здоровий.

 

Петро Павлович:

Щиро вдячний за довіру.

Я без сумніву в те вірю.

Хай від нині й до ста літ

Санаторій тут стоїть.

Я нічого не боюся.

Як не вмію, то навчуся.

Я всі сили покладу,

Щоб було все до ладу.

Хай здивуються Карпати.

Будемо гуртом плекати

Ми у нашому краю

Оздоровницю свою.

 

(Грудень б’є патерицею б землю).

 

Картина міняється. Звичайна сцена санаторію «Пролісок». Висить плакат «Санаторію «Пролісок» – 30 років».

 

Ведуча:

Тридцять років минуло з тих пір,

Як збігали потічки із гір,

Як вітри верховинські гули,

Щоб ми завше здорові були.