«заграві»- 55.

Дорогі артисти!

Прийміть найщиріші побажання з нагоди 55-річчя! Для вічності це ніби не так вже й багато, але ми звикли міряти час мірками людського життя. Отже, це відтинок чималий. А якщо подумати: скільки ж то пісень за цей час переспівано! Скільки добра посіяно в людських душах і серцях! А скільки квітів, скільки щирих оплесків пролунало!

Не старіє «заграва», як не старіє пісня. То нехай Бог дає вам сил і здоров’я! нехай родиться у вас натхнення і бажання до великої творчості! Щастя вам, великого людського, і пісні, невмирущої!

 

«заграва»! переможне і уроче.

«заграва»- світла у пітьмі.

Хай кожному з вас буде, що він хоче,

Адже до пісні

Ми прийшли самі.

Не обіцяли вам гучної слави,

Лиш пісня нагородою була

І оплески, гучні і не лукаві,

А слава потім, потім вже вже сама прийшла.

А ваші роки, не старі, лиш пізні,

Нічого не поробиш- так вже є,

Та ви служили Українській пісні,

І хай вона вам сили додає.

Оксаночко, по-батькові не треба,

Хай буде в вашім серці вічний жар,

Хай вас благословляє чисте небо,

Бо ви несете людям щирий дар.

«заграва»- це як поклик до звитяги

І ваші переповнені серця.

Натхнення вам і вищої наснаги,

І благословення нашого творця!

А скільки ж то сердець ви одігріли,

Були на сцені, наче у бою.

Ви в пісні і любили, і горіли.

І тільки у пісню свою.

Тож хай вам Бог пошле багатоліття,

І не губіть від людських душ ключів.

Нових пісень нев’янучі суцвіття

І вдячних, щедрих серцем слухачів.

 

 

Для Орисі, для музичної школи.

Що сьогодні скажу я вам

На прощання чи на майбутнє.

Це не школа, це- наче храм.

Не зливаються святе і будні.

Хто б сказати напевно зміг.

Скільки вкладено в працю щиру?

Ми принесли на ваш поріг

Побажання добра і миру.

 

Музика звучить у кожного в душі

І не залишає нас байдужими.

Коряться вже їй води і спориші,

З нею ми стали міцними і дужими.

=ода музиці=.

На Парнасі сьогодні

Зійдуться всі музи

І будуть водити гучні хороводи.

Наші діти стали причетні до музики,

І ми, батьки, за них трішечки горді.

Пане Ростиславе, на ваші плечі

Обпертися може ціла планета.

І сьогодні сказати вам буде до речі:

В вас задатки психолога і поета.

Сви такий непідкупний і серцем дужий,

До чужих тривог і про проблем небайдужий.

Хай же ваше чоло

Не тьмариться ніколи

І у школі, і за межами нашої школи.

 

Наш директор походжає,

Як володар в цьому краї.

Дослухається, питає,

Достеменно знати має.

Чи не хрипло

Звучить скрипка?

І чому сумна сопілка?

Музикант, що грає на трубі,

Чомусь в журбі?..

Закохане веде акордеон

В осінній сон…

Пану Ростиславу

Діло до всього,

Бо нічого не обходиться тут без нього.

Пану Ростиславу

До всього діло.

Він свою славу

Ні з ким не ділить.

Бо що та слава?

Панна лукава,

Завжди мінлива,

Часом зрадлива.

А музика- вона на все життя.

В ній всіх сердець прискорене життя.

Акордеон… закохано мрійливий.

Хто з ним на «ти», довіку той щасливий.

Лиш торкнись, лиш руку поклади.

Й ніякої біди.

Все кориться йому, бо він всесильний.

Лукавих пустощів не водиться за ним.

Акордеон… він завжди буде молодим.

Для всіх віків, для всяких поколінь.

У ньому стільки спогадів і мрій,

Жіночих чар, і молодих стремлінь…

Він може все, лиш тільки зумій.

 

Ми цінуєм ваш авторитет,

Часто йдем до васми на пораду,

Та над вами безперечну владу

Має наш батьківський комітет.