Голос у Іванка був наче трохи переляканий.
– А там… Хтось кличе мене.
– Де кличе?
– В мушлі.
– Не фантазуй.
– Я не фантазую. Ось на, послухай.
Батько й собі приклав мушлю до вуха. На обличчі подив. Потім тримав у руках і ошаліло дивився на дивну знахідку сина. І знову прикладав її до вуха. І знову крізь шум морських хвиль чув ніжний дівочий голос.
– Іванку, Іванку, – вимовляла якась істота. А може це вітер у мушлі так дивно виспівував?
– Ні, це не вітер. Не міг би вітер так виразно вимовляти ім’я мого сина. Це дівчина.
Пішов показати дружині.
– Дивися, що наш Іванко знайшов.
– Мушля. Цікава така. Я бачила.
– Бачити – то одне. А ти ще послухай.
І він приклав мушлю жінці до вуха.
– Я знаю, море шумить.
– А ти слухай, слухай.
У жінки на обличчі переляк.
– Що це?
– Не знаю.
– Якась дивина. Чаклунство яке чи що. Я казала б кинути ту мушлю у море.
– Але ж ти собі уявляєш, як малий буде за нею плакати? Це ж його знахідка.
– Поплаче – та й перестане. Це якась небезпечна знахідка.
– Я б так казав. Нехай поки що бавиться. А додому ми її брати не будемо.
І віддали мушлю малому. А він вже слухав її та й слухав. Йому подобалося, що в мушлі дівочий голос повторював та й повторював його ім’я. тепер Іванко не бавився нічим, а тільки слухав та й слухав свою мушлю.
– Чи не забагато він її слухає? – турбувалася мама.
– Та нехай слухає, доки не набридне, – спокійно казав тато.
Та Іванкові не набридало. І це вже скидалося на якусь дивну залежність. Навіть лягаючи спати, хлопчик слухав свою мушлю, а потім поклав її біля подушки.
А якось вранці, прокинувшись, Іванко розказав:
– Я вже знаю, хто мене в мушлі кличе.
– І хто ж тебе кличе? – прибравши веселого тону, поцікавився батько. А мама вся якось дивно напружилася. Її це не на жарт турбувало, і вдавати з себе байдужу вона не могла.
– Підводна морська царівна. Дочка Нептуна.
– А звідки ти знаєш?
– Вона мені приснилася.
– Як саме приснилася?
– Снилося, що я стояв на березі моря, а з води вийшла вона, підводна морська царівна.
– І яка ж вона?
– Гарна. Наче дівчина. А наче й не дівчина. Лице у неї дівоче і волосся в неї розпущене. Має руки і ноги, але є у неї і хвіст. Як у русалок. І потужні плавники. Та ще вся вкрита риб’ячою лускою. На шиї у неї перли. Багато перлів. На голові діамантова корона.