Мушля

– Доведеться. Щоб не образити царя. Не може цар дарувати аби що. Тобі… Прекрасній риболовецькі снасті. Якщо в озері буде хоча б одна рибина, то ти її зловиш.
– А хіба ти, царю, і прісними водами володієш? Я думав, що ти тільки в морі.
– Так і є. Але прісними водами володіє мій брат. Інколи він іде мені на поступки. А тобі, хлопчику, таке скажу. Ти будеш моряком. Будеш капітаном водити кораблі по морях. І жоден твій корабель не зазнає трощі. І я завжди гостюватиму у тебе на кораблях. Ну от і все. Будьте щасливі і нас не згадуйте лихом.
Неподалік плавала морська царівна. Вона була сумна. Підпливши до берега, тихо сказала:
– Я дуже шкодую, що все так вийшло. Мені дуже жаль, що ми з тобою не подружилися. Нам було б цікаво. Дорослі того не розуміють. Ось на тобі на згадку цей кораблик. Він зовсім, як справжній. А ще на тобі мою дудочку. Ти дмухнеш у неї – і я обізвуся до тебе з твоєї мушлі. Я не причиню тобі зла. Це – як спогад. Тільки не кажи про дудочку дорослим. Ну… Прощай.
Оператори виключили звук. Батько і син солодко спали у своїх ліжках. Поряд лежали подаровані речі. Екран погас. Хлопці витирали змокрілі лоби.
– Ну все. Ми виконали свою місію.
– Робота була… Скажімо так: дуже серйозна.
– Але ж цікава і незвичайна.
– Як казка.
– Дякую всім. Розмова буде завтра, бо падаю від втоми. Зараз без гіпнозу засну.
– А що батько з хлопчиком?
– Нехай сплять. Нехай відпочивають. А завтра у них розпитаємо, що їм снилося. Путівка у них закінчується. Незабаром вони вже поїдуть додому.
– А можна спитати? – не втримався котрийсь.
– Звичайно, можна.
– А чи той хлопчик колись і справді стане моряком?
– Отого я не знаю. Час покаже. Я лише скромний гіпнотизер. Не чарівник, не ворожбит. Час покаже. Я радий, що ми допомогли цим людям. А все інше вже від нас не залежить.

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

eighteen + twenty =

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.