Новий Рік! Таке радісне свято. Валентина і Федір завжди так любили його зустрічати. Чи багатший стіл був, чи бідніший, а свято завжди було радісним. А тепер у кожного був свій смуток. Улянка сумувала, що не танцює її слоник, а Валентина і Федір сумували, що з нового року від них піде їхній Річик.
– Хто не любить тварин, той ніколи не зрозуміє, як можна прив’язатися до собаки.
– Він же для нас, як член сім’ї.
– Тепер у нас є Улянка. Річик хотів потішити нас донечкою. Але ми ж однак за ним будемо сумувати.

Сталася ще одна прикрість. Перед Новим Роком Річик раптом зник.
– Невже він пішов від нас, навіть не попрощавшись?
– Бути такого не може. Річик не такий.
Питали в Улянки, але дівчинка нічого не знала.
Та напередодні Нового Року Річик раптом з’явився, веселий, наче усміхнений.
– Де ти був? – питали господарі.
– Ми вже думали, що ти покинув нас, не попрощавшись.
– Хіба ж я на такого схожий? Я ж вас люблю. А ходив я у казку.
– У казку? – ожила Улянка. – І бачив принцесу?
– Бачив.
– І що вона?
– Заклопотана. Готується до зустрічі Нового Року. Там таку ялинку прикрасили, що і в казках такої не буває.
– А принцеса на мене не сердиться за слоника?
– Яке там! Не сердиться. Питала, чому тебе так довго не було. Принцеса просила, щоб першого січня ти неодмінно була у палаці на новорічному балу. Там тобі костюм Попелюшки приготували. І кришталеві туфельки незвичайної краси. Ти б їх бачила.
Дівчинка повеселішала.
– Але я не тільки принцесу бачив. Я ще бачив чарівника Лотока.
– Лотока! Найдобрішого чарівника казкового світу! І що чарівник Лоток?
– Він всіх нас вітає з Новим Роком. А зараз… Увага! Посміхніться всі. Як до фотографії. Свято починається. Улянко, твій слоник і надалі буде танцювати. А ви, мої любі господарі, мої друзі! Я і надалі залишуся з вами. Тільки буду я вже тепер звичайним собакою. І навіть говорити по-людськи я вже не зможу. Але людську мову я буду розуміти, як розуміють її всі собаки. Та головне, що я і надалі залишуся з вами. Такий новорічний подарунок зробив для нас чарівник Лоток.
– Що ж, подарунок гарний і справді новорічний. Дякуємо чарівникові Лотокові і тобі, Річику. Тепер у нас і справді буде свято. Пора, жінко, накривати на стіл і запалювати вогні на ялинці. Сьогодні я з вашого дозволу і сам візьму петарду.
У хату Валентини і Федора заходило свято, приходив Новий Рік.
– З Новим Роком!
– З новим щастям!
– З новими здобутками!