А тут підіспів маленький ювілей. Принцесі мілені виповнилося 10років. Що це за свято було! З феєрверком, музикою, танцями та подарунками. А вже ті подарунки! Кращих і не придумаєш. Бо хто смів би принцесі подарувати щось не те. Була золота діадема, перли, смарагди, папуга, що вміє розмовляти.
Та всіх перевершила хрещена мати Мілени баронесса Вікторія. Вона подарувала своїй хрещениці справжнього маленького котика. Ніхто й не думав, що принцеса так йому зрадіє. А принцеса – теж дівчинка. А дівчатка, всі або майже всі, люблять котиків. Маленький триколірний котик здивовано дивився на світ зеленими очима, а потім вмостився у дівчинки на руках і тут-таки замуркотів.
– Бачиш, він тебе відразу визнав.
– Мурлусик, – гладила котика Мілена. – Я так його і зватиму, Мурлусиком. А коротко – Лусик.
Це був найкращий подарунок. Інших подарунків могло й не бути. Аж образливо стало іншим гостям. Адже вони так старалися. Та нічого не вдієш. Живе маленьке кошеня перемогло всі коштовності і вигадки. Бо воно було справжнє.
Справжня баталія почалася перед сном. Йшлося про те, де має спати котик.
– Тваринка повинна спати на своєму місці, – сказала мати. – Ми для твого котика килимок постелимо.
– Це не тваринка, а Мурлусик. І спати він буде зі мною.
– Ні, спати він буде на килимку.
– Тоді і я спатиму на килимку.
– Ти принцеса.
– То й що?
– Майбутня королева.
– То й що?
– Що це буде за королева, котра спатиме на котячому килимку?
– Коли я буду королевою, тоді таких проблем не буде. Лусик спатиме зі мною на ліжку. І тепер спатиме.
Королева скаржилася королю.
– Хоч би ти поговорив з Міленою. Я не можу з нею впоратися. Вона некерована. Зовсім мене не слухається.
Король засміявся.
– То й добре, що не слухається. Колись добра з неї королева буде. Бо що то за королева, коли вона всіх слухається? Королева мусить свій розум мати. А у нашої доньки розум є.
– Але ж вона ще мала.
– Ну і що з того, що мала? Вона настирлива, має свій характер. А ти мати. Клопотів у тебе ніяких. Зайвими прийомами я тебе не обтяжую. От і виховуй свою доньку. Як би був син, тоді я ним займався б. А так… Ну все. Мені ніколи. Я готуюся до зустрічі із знатним послом. Пихатий такий, що жах. От і я… Пиху собі нагулюю.
І засміявся.