для кумів гостину. То нічого, що Параски аж через півроку. Зате кумів помирити вдалося, нівроку.

Микитине кохання
У Микити гарні вуса
і нова машина,
і сусідка є, Маруся,
і своя дружина.
Ну, дружина – це не диво:
всякий може мати.
А сусідка: от красива –
їй в кіно зніматись.
Ну, дружина – як дружина:
варить, шиє, миє…
А сусідка – як кішечка,
муркотіти вміє.
Припадає, приголубить –
аж серденько в’яне.
Каже, що обідать любить
тільки в ресторані.
– Ноу проблем, – їй Микита.
Бере свою панну
й до найкращого у місті
веде ресторану.
В ресторані, як годиться,
Микиту шанують:
найдорожчі й найсмачніші
страви пропонують.
13

Якось він сказав дружині:
– Ти не ображайся:
буду жити у Марини,
ти з дітьми лишайся.
Поскладала його речі
у нову валізу,
завдала йому на плечі
новий телевізор.
Тільки шкода, що зарплата
в нього невелика,
а Марина знавісніла,
наче кицька дика.
Треба сього їй і того,
і ще он тамтого.
Коли жінка годувала,
ще було нічого.
А тепер же треба жити
на одну зарплату.
А платять йому, звичайно,
не як депутату.
Каже в розпачі Микита
до своєї дами:
– Може б ти борщу зварила,
галушок з шкварками?
Та й вареників хоч трохи з бульбою та з сиром. Або просто без мороки картоплі “з мундиром”. Та й сорочки вже брудні -нічого вдягати.
– Може, скажеш ти мені
ще й шкарпетки прати?
Ти мені про оту кухню
14