– Ну, нічого, ти і з клітки утечеш.
І сухим. Як кажуть, вийдеш із води… Щось сьогодні бачу ти розговорився. Ой, гляди мені, щоб ти не докрутився і не наробив собі біди. Не на жарт перелякався Пустобрик. Спершу він пішов розшукувать русалку, бо любилися вони із нею змалку… Та русалка та зчинила дикий крик.
– Ти чого мене так рано розбудив?”
Чи у царстві не знайшлось тобі роботи? От тиняється непотріб без турботи. Хоч би хтось тебе під греблю посадив. Пустобрик із дива слова не знайшов.
– Пригадай, як нам було з тобою гарно.
– То був час пустий, проведений намарно А тепер іди, відкіль прийшов.
– Я приніс тобі погану новину: Водяник тебе готує за рибалку.
І русалка вмить прокинулась зі сну і заговорила палко-палко.
– Чи ти сам таке від нього чув?
За рибалку? От якби це сталось!
Пустобрику ледь не до плачу,
а вона щасливо усміхалась.
– Я пішов, бо маю привести До Водяника рибалку того.
– Добре, що мене ти сповістив. Дякую. Не пам’ятай лихого. Урочисто у Водяника. Кожен день такого не буває. На сопілці там рибалка грає:
.То сумної, то і гопака.
21

В бороду сміється Водяник:
– До вподоби ти мені, юначе. За тобою там русалка плаче. Сам я до такого ще не звик… Ось вона. Русалка увійшла. У вінку і прибрана у зілля.
– Ти сама собі його знайшла -То ж готуйся до свого весілля. Тут рибалка аж на ноги став.
– Та ви що тут, чи дурні, чи п’яні? А мене чи хтось із вас питав?
Це на ній, кікіморі поганій, Я женитись мав би? Ну дива! Ще такого не бувало зроду! Краще ще раз кинутись у воду! Думали, піймався? Чорта з два! Водяник на диво не озливсь, А русалка зціпила аж зуби.
– От тобі й жених! Такий, бач, любий!
А щоб ти крізь землю проваливсь!
І русалка, плачучи пішла. Водяник підсів до хлопця ближче:
– Заспокойся, вислухай, дружище!
З нас ніхто тобі не хоче зла.
Відпущу тебе, скажімо, я.
Виловлять тебе і поховають,
І не пустять, певно, вже до раю,
Хоч вина у тому не твоя.
Тут рибалка, скільки сили мав,
Загукав: – Болотник! Потороччя!
Вилупив свої булькаті очі
І подумав, що мене піймав?
То ж затям, паскуднику, собі,
22