39

НЕ ПОЗИЧАЙМО, МАЄМО СВОЄ
ВІХА
Тисне на плечі зима без морозу. Вітер кушпелить пил, а не сніг. Спогад сумний тьмарить серце і розум Час проліта, не спин ючи біг. Ось і Св тий Миколай вже приїхав, Та не на білім, на чорнім коні. Що не кажіть, кожен рік таки віха. Скільки ж тих віх ще судилось мені? Сміх долинає, веселі дзвіночки. Це з кол дою ідуть хлопчаки -Жваві чиїсь невгамовні синочки Св то Різдв не несуть у віки.
НА АНДРІЯ
Міс ць зірку послав
Підгл дати в дівоче вікно,
Бо цікаво йому,
Як дівчата почнуть ворожити.
Це з правіку було,
Це було на Андрія, давно:
Кожній знати хотілося,
Як їй судилос жити.

Чи простелить їй дол
Розкішний весільний рушник,
Чи простелить дороги,
Такі невблаганно тернисті.
Міс ць сам би цікаво
До того віконц приник,
Та незручно йому
Загл дати в ті помисли чисті.
Піднімає тарілку
Біл ве худеньке дівча –
І виблискує перстень,
У всіх викликаючи втіху.
Другій дівчині випало
Ниток велике клубча –
Знать, дорога судилас їй,
І було не до сміху.
Трет ключ з-під тарілки
Дістала і хвалитьс всім,
І вітають дівчата
Ту посмішку втішну і щиру.
Ще нема жениха.
Це попереду ще. Але втім
Дол їй пропонує
За батьківські гроші квартиру.
Дл початку не кепсько.
А четвертій найменш повезло –
Вона вит гла л льку.

40

41

Тепер стережися, небого.
Бо по світу блукає
Не тільки добро, але й зло.
Хоч у тому не бачу,
Не бачу злого нічого.
Бо чи зло це, скажіть,
Як привести дитину на світ?
Але з долі такої
Ніхто не посмів би радіти.
Бо вже так повелось
Споконвіку, з прабатьківських літ
У щасливім заміжжі
Повинні родитис діти.
В хаті тиша снує.
Ще загорнута спить калита.
Скоро хлопці прийдуть –
Сміхом-дзвоном наповнитьс хата.
Господин мовчить,
Все гортає минулі літа.
На Св того Андрі
На долю ворожать дівчата.
РІК СВИНІ І НАШІ СВЯТА
І знову рік, і знов Новий. Скажу йому: – Привіт, мій друже! Ти будеш добрий чи не дуже?

Тож, хочеш – гавкай, хочеш – вий,
Але щоб не кусав нікого,
Бо це, мій друже, ні до чого.
Заходь, сідай і будь, к вдома.
Хай щезне смуток, зникне втома.
Облиш свої немудрі жарти
І покажи, чого ти вартий.
Хай буде при знь поміж нами.
Батьки хай мир тьс з синами.
Невістки з свекрухами,
З з тем теща.
Може й нам таки
Перепаде дещо,
Якщо не будемо тріпати вухами.
Краще миритися,
Аніж сваритися,
Бо коли мир ться,
До чарки хил ться.
Ех, ма!
Наливай, кума!
Кращої за тебе
Й на світі нема.
„Ти кума, ти душа,
Ти кругом, кумцю,
Ох, і хороша!”
– Що? Я напився, к свиня?
Так це ж не щодня.

42