155

А під вікном кол дники
«Давайте, д дьку, п’ таки»
Вже не гукають,
Бо добре знають:
Що нині купиш за п’ так?
Це ніби й гроші, ніби так …
Чого він вартий?
Та все це жарти.
Складай до купки п’ таки –
І наберетьс щось таки,
Мо дитино.
Хоч на хлібину.
– Ви, д дьку, дуже вже смішні
Що той п’ так тепер мені?
Ви несучасні.
Ви так убого живете.
У нас, кщо пішло на те,
Машини власні.
А справа тут тепер така:
Що купиш ти за п’ така?
Це просто смішно!
Й не дуже втішно.
Тепер ми діти гонорові І любим гроші паперові,
– А ви – п’ так! ..
Не можна так!

Старий сто в і мовчки слухав,
Потилицю поволі чухав.
А міс ць в небі
Все плив, мов лебідь …
– Та ваша співанка така …
За неї шкода й п’ така,
Якщо вже чесно.
А к чудесно
Принести мамі просто так
Отой зароблений п’ так.
Сміютьс діти.
Чого радіти?
П’ так – всього лише п’ так –
Крути хоч с к, крути хоч так.
Однак ти за нього
Не купиш нічого.
Зітхає тихо дід Мусій
І докида ватазі всій
Цукерок жменю –
Повну кишеню.
Якби йому отак колись …
Ото б радів та не журивсь.
Та світ змінивс …
Христос родився!

156

157

КОЛЯДА
Прийшла до нас кол да
Й у віконце загл да.
А в кол ди – два сліди:
Один від санчат,
А другий – від маленьких ножен т.
Кол дник маленький,
Голосок тихенький.
– Пустіть до хати
Закол дувати.
А свою кол ду
На санчата покладу.
Копійки – у жменю,
Цукерки – в кишеню,
А дві пал нички –
Дл малої сестрички.

БУВАЛЬЩИНИ, НЕБИЛИЦІ ТА ВСЯКІ ДУРНИЦІ
ПРО ЛЕДАЧОГО ЯКОВА
Віддала мати доню за Якова.
Тільки з Якова толку ні кого.
Як ходить, то спить, заплющивши очі,
А коли л же спати, то їсти хоче.
Чи свари його, чи не свари,
А їсти йому вари.
Та щоб було смачно,
Та щоб було ситно.
Аж самій л чно,
Аж самій стидно.
Каже кось жінка до Якова:
– Перед сусідом ні ково.
Сусід бачить,
Який ти ледачий. Тільки Якову Все однаково.
Мати дає пораду єдину,
Як з Якова зробити людину.
– Як засне, завеземо його в лісок,
Поставимо пор д сухарів мішок,
І щоб пор д була чиста вода.

158