151
Боже Різдво наступає, Вже кол да лунає, Радує цілий світ. Спіть, дітки, спіть. Скоро вже вам вставати. Будем кол дувати, Щоб звеселити світ.
ХРИСТОС РОДИВСЯ!
Тиша – аж тисне в скрон х, В серці лишає слід. Тихо на Божих долон х Спить новостворений світ. Там десь в краю невідомім Ісус народивс днесь. Ждуть його в кожному домі, Жде його світ увесь. Там, де народ стражденний Молитьс ревно і жде, Йде до нас нарожденний, Тис чі літ іде. Там, де добро згасає, Він засіває любов, Вмирає і воскресає, Щоб народитис знов.
КОЛЯДНИКИ. КОЛИСЬ І ТЕПЕР
(Спогади діда Мусія)
Сидів у хаті дід Мусій –
І балагур, і гречкосій.
Та що з ним сталось?
Надходить старість.
Прожив він добру купку літ.
Всього набачивсь сивий дід,
Бодай не знати
І не казати.
І він колись кол дував.
І по селі чимчикував
В чобот х драних,
Та й ті зн в з мами.
З соломи устилки. Не муч!
Там повні чоботи онуч
І зовсім трішки
Малої ніжки …
Які колись були сніги!
А калачі! А пироги!
То були св та! ..
І кожна хата
Чекала радісно на них,
На добрих вісників малих.
– Христос родився!
Бог воплотився!
152
153
І їм давали, що хто міг:
Хто пал ничку, хто пиріг,
А хто – горіхи
Малим дл втіхи.
А кось д дько Коперчак
Йому, малому, дав п’ так!
Таке, хто знає,
Рідко буває.
Приніс додому, не згубив.
– Ось, мамо, що заробив!
Сховайте, прошу,
Це ж таки гроші. Руками сплеснула: – ого! Та хто ж це дав тобі його? А радію І ноги грію. Бо надворі така зима! Від неї спасу вже нема. Мороз пекучий. Що ті онучі? .. Замерзли ноги – не біда, Зате у торбі кол да. Всього багато! Ото вже св то!
– Скоренько їж і лізь на піч …
Тепер – то зовсім інша річ …
І дід зітхає,
Бо він те знає.
І діти вже тепер не ті,
І животи в них не пусті.
Якби на світі
Всі були ситі …
Сидів і думав сивий дід:
«То добре, що змінивс світ.
Вже не бідують,
Та кол дують …
Кол дники перевелись:
Так не співають, к колись …
Не ті вже зими …
А жаль за ними …
Ну де у біса та зима?
Ані сніжиночки нема!
Ані морозу!»
Тверезий розум.
Смієтьс міс ць-молодик –
Він до такого ще не звик.
У чистім небі
Пливе, мов лебідь.
Різдво вже стало на поріг.
І дивина: не рипне сніг
І лід не блисне.
У році тім така зима.
Кол дників чомусь нема –
Аж смуток тисне.
154