115
– Те ремесло проклинаю.
Циганка мала ще одну колоду …
Поворожи мені на нього.
Чого не треба, ти не говори. Ти не кажи невтішного нічого. Ну, одури, благаю, одури.
СИЛА ЛЮБОВІ
– О жінко, де в тобі вз лас сила,
Така незборна, неземна така?
Чи ти ворожка, що приворожила Мене? Чи в мене вол заслабка? Бо твою силу не міг збороти. Не можу від тебе відійти. Скажи мені, мо кохана, хто ти?
– Я зіткана з твоєї самоти.
– Де сил береш в своєму сьогоденні, Нелегкому, далекому від чар?
– Черпаю сили у твоїм шаленім Коханні, що палить, неначе жар.
– Як же ти можеш труднощі долати?
– Я їх не помічаю. Я … живу.
– А к любов роз’ трити змогла ти?
– Любов мене народжує нову. Такою сама себе не знаю.
І сил в мені помножилось і
Життєвих негараздів не сприймаю.
Дл мене головне – що – тво …
Коли прокидаюсь на світанні,
Оновлена і легка, наче птах,
Черпаю силу у твоїм коханні,
В твоїх недоцілованих устах.
А потім віддаю тобі сторицею
Всю свою душу, все своє єство.
Дл жінки важить – бути зорептицею,
Відчути незбориме торжество
Любові, незнищенної, правічної.
Велика сила у любові тій.
Хто не збагне краси її величної,
Той не зазнає щаст у житті.
116
117
З СУМНИХ МЕЛОДІЙ
ВИДИВО
БІЛИЙ СМУТОК
Принеси води з криниці, Принеси хоч у долон х -І нехай мені наснитьс Тепле мамине осоння. Червоніє вишн -вишенька У садку дитинства знову, І ріє в хаті вишивка, Наче диво те казкове. Мама всім нараз клопочеться Сохнуть глечики на плоті … Світ увесь обн ти хочеться. А все інше буде потім. Пережити все ми мусимо. Все колись прийде нежданно. Згасне посмішка матусина, Всохне вишенька духм на. Сталось те, чого бо лася, Біль пекучий, скам’ нілий. Де в колисці гойдалася, Виріс смуток, білий-білий.
Цей вірш не читатиму зі сцени. А ти його, к світлий дар, прийми. Писавс він дл тебе і дл мене, І може ще дл отаких, к ми … Прийшов ти і сто в біл порога. Це знову двері не зачинила. Така розз ва! Ну, та це нічого. Ні перед ким у тім не завинила. Не сталос ні кої напасти. Злодії знають: тут нема що красти.
0, це вони, запевне, добре знають,
Тому і мою хату обминають.
А ти сто в. І посмішка лукава Не сходила з поблідлого обличчя. Либонь, ти знав, чого ще не знала. – Чом, к чужий, стоїш? Підходь же ближче. Не бачила тебе так давно …
1, кщо чесно, вже і не чекала.
Одну хвилинку. Зачиню вікно.
Щось холодом війнуло. Я вже стала
Старітися. Вже й холоду боюся.
Та, власне, завжди була така … Чому у тебе зовсім сиві вуса? І кось дивно світитьс рука … О, згасло світло. Я запалю свічку. Так навіть краще, затишніш. І все ж …
118
119
Ти дивний трохи. Наче чорну стрічку
Ти на чолі замрі нім несеш.
Я розумію, це примари свічки.
Дурниці це. Не гнівайся, пробач …
Жалобної нема у тебе стрічки.
Яка ж то зустріч! Господи! Хоч плач.
Вже стільки літ … Подаймо собі руки ..
І ревнувати вже нема причин,
І зустріч наша не додасть вже муки.
Сідай ось тут і трохи відпочинь.
Четвертий поверх … Я поставлю каву?
Ах, ти не п’єш. Я розумію. Жаль …
А усміх твій, к і колись … лукавий.
Лиш сивина … але не в тім печаль.
Та зрештою, і … О, фарбую.
Фарбована лисиця, далебі.
Ні, сьогодні зовсім не жартую.
Я й досі ще подобаюсь тобі?
Ні, таки поставлю зараз каву.
Ти не відмовивс б від келиха вина?
Чудово. Та не посміхайс так лукаво.
Ти знаєш, не мо у тім вина …
Це так давно було, що вже й не сниться
У пам’ ті лише коротка мить.
І грім, і таємнича блискавиц …
Все майже стерлось. Але ще болить.
Пробачення? Та що ти! Ні, не треба …
Я все тобі пробачила давно. А нам обом хай вибачає небо. Чому ж бо ти не п’єш своє вино? Мені казали, ти помер. В лікарні. Ті люди вже чого не наплетуть … Що? Все це правда? І надії марні? А може кось ще тебе спасуть? Ні, не вр тують? Вже і поховали? А не знала. Але к же так? А в голові звучать кісь хорали. Це долі знак, жахітний долі знак … А потиск рук? А пристрасне горіння? Та говори, благаю, не мовчи. А за вікном кесь чудне світіння. І не збагнеш, чи вдень це, чи вночі. Знайомі рухи, дороге обличч … Я закричу, не знаю, що зроблю. Ти не дивись на мене з потойбіччя, Бо ти живий, і тебе люблю! Війнуло вітром. Видиво пропало. Сто в надпитий келишок вина. Ні, не спала. Зовсім не спала. Пройшла повз мене дивна таїна.
120