97
Тоді вони стануть простими людьми. І пісн у колі, і танці при ватрі. Тут ближче до неба, тут ближче до зір. Хіба ж ми з тобою скарбів тих не варті? Хіба ми не варті захмарених гір? Тут Довбуш блукає своїми стежками, Збирає опришків, а може зібрав … Ведуть суперечку тут гори з громами, І квіти цвітуть серед рос них трав. Тут хлопців чарують вродливі дівчата. Не зрадь її, хлопче, бо буде біда. То наша дідизна, зелені Карпати, А з них витікає цілюща вода. В долину збігають примхливі потічки. І казка-легенда тут ходить сама. Привіт вам, Аннички, привіт вам, Марічки, Бо кращих за вас і на світі нема. Приходь в полонину весну зустрічати. Приходь, мо чічко, не бійс примар. Тебе привітають зелені Карпати, І гори всміхнутьс з задимлених хмар.
ЗАХИСТИ СВОЮ ЛЮБОВ
Від доторку коханої руки Благоговінн йде з потоком крові -Це перший признак ніжної любові,
Що серц два єднає на віки. Це перша незахищена любов, Така далека від брудних обмов.
Коли уста торкнулись вперше уст … Таке св те, таке мрійливо чисте, Як дзвін роси, к марево сріблисте. Завмерло серце. Дихати боюсь. Це все ще незахищена любов, Вразлива і далека від обмов. Ви покл лись. Не треба більше слів. Жагучі ночі, хмелем перевиті … Вас тільки двоє у широкім світі. Він все тобі про себе розповів, А ти йому. Більш таємниць нема. Обом любов повірила сама.
А потім десь вз лис шпичаки, І ревнощів пекучі, гострі леза, І прагматичність, гола і твереза, Нівечить дні прожиті і роки. Гірка образа, порожнеча слів … І світ любові зовсім обмілів.
Спиніться, ви обоє не праві.
Р туйте корабель свого кохання.
Він на плаву. Ви повні ще бажання.
98
99
У вас обох ще спогади живі. Вас не л кає пустка самоти? Коли додому можна вже не йти …
НЕ ЗРЕЧИСЯ
Перелий в моє серце своє почуття, І нехай воно душу мою відігріє, І нехай воно в сному небі зоріє, Нас обох ведучи по дорозі життя. Не зречис мене у веселії дні, Не зречис мене у хвилини печалі. Скільки років нових ми удвох зустрічали. Скільки ще їх судилось зустріти мені? .. Не зречис мене у великій журбі, У безсиллі, зневірі і розпачі лютім І підтримай мене, к спинюсь на розпутті -І воздастьс сторицею все це тобі.
НЕ МОВЧИ, НЕ КЛЯНИСЬ
Серед сотень облич Обираю твоє. Сумніватись облиш. Що вже є, те вже є. Серед сотень дівчат Вибираю твій стан.
Дивуватись не варт,
Ти довірс устам.
Ворожити не час.
Дол скаже сама,
Чи любов поміж нас,
Чи нічого нема.
Не мовчи, не кл нись,
Не ховайсь, не тікай,
Обніми, пригорнись,
А вже потім чекай.
Ти чекай тільки мить
Або ціле життя.
Хай же серце щемить,
Але без ка ття.
І не слухай того,
Що казатиме світ.
Що нам присуд його?
Що нам плин наших літ?
Ти мене не покинь,
Не зречис мене,
В самоту не полинь –
І розлука мине.
І печаль віддзвенить
В тихім шумі дібров,
І залишитьс мить
Або вічна любов.
100
101
НА МИТЬ ЧИ НА ВІЧНІСТЬ
У серці жіночім
Любов ожива.
На мить чи на вічність,
На день чи на два …
Як демон-спокусник,
Шепчи, говори,
Хоч крайчик, хоч кусник
Любові урви.
Нехай розтану.
Нехай не боюсь
Прийн ти оману
Спокусливих уст.
Примхливі, брехливі,
Принадні слова …
Нам мить чи на вічність,
На день чи на два …
Знемога, знет ма,
Знесила, а там –
Любить чи згубити –
Вирішуй вже сам.
Що буде, те й буде,
Хоч сивий туман.
Судитимуть люди,
Пектиме обман.
Та не розкаюсь,
Та не зречусь.
Солодка омана Спокусливих уст. Аби тільки чути Облудні слова … На мить чи на вічність, На день чи на два …
ДОБРЕ БУТИ ЖІНКОЮ
Спасибі Тобі, мій Боже, Що сотворив мене жінкою, Що вклав мені в груди серце, Таке невтолимо палке, Що наповнив його ти любов’ю До травинки і деревинки, Що тією любов’ю Наповнила цілий світ. Спасибі, що дав мені сили Іти по своїй стежині, І вижити, і не впасти, І стати на свій поріг. Спасибі, що дав почути Найперший крик дитини, Моєї дитини, о Боже, Він темр ву переміг. Я знаю, певно знаю, Що була просто жінкою,
102