73
Сама край вікна. Ми будем радіти, Ти ж будеш сумна. Лисичка заплакала, Сльози рікою. її ще ніхто тут Не бачив такою. А Барбі вз лас Усіх помирити, Бо іграшки всі Мають в злагоді жити. – Подайте тепер Одне одному лапи, Тихенько розійдемось Й л жемо спати. Бо вже незабаром Зажевріє ранок -І дівчинка встане Й піде на сніданок. У дівчинки очки, Як в мене, блакитні. Ми ж маємо бути Веселі й привітні. Щоб Наст любила нас І берегла,
Щоб дівчинка з нами Щаслива була.
ПРО ДІВЧИНКУ МАР’ЯНКУ, ЩО НЕ ЛЮБИЛА ПРОКИДАТИСЯ ЗРАНКУ
Важко дівчинці Мар’ нці Прокидатись рано-вранці. Так їй спиться, щось їй сниться. Може, заєць чи лисиця, Може, котик чи ведмедик, Чи новий велосипедик, Л лька Барбі, песик Бім, Що подобаєтьс всім. Будить мама і бабуся, Будить татко і дідусь, Тільки їй із свого ліжка Не вилазитьс чомусь. Аж Тарасик вже сміється. А Мар’ нці не встається. Не встаєтьс – хоч ти плач. – Ой, подушечко, пробач. Мушу тебе лишити, Кулачками гарно збити, Застелити своє ліжко Й сісти з мамою за книжку. Незабаром прийде час -Перший раз у перший клас Піде дівчинка Мар’ на. Буде чемна та слухн на.
74
75
Щоб оцінки гарні мати, Треба добре працювати. Одинадц ть чи дванадц ть, Ну, не менше дес ти. Треба дуже постаратись, Щоб такого дос гти. Треба вчитис Мар’ нці Прокидатись рано-вранці, Бо, к кажуть, за спанн Не продасть ніхто коня.
ПРО КОТИКА І ПРО КРОТИКА
(ГОЛОВОЗАМОРОЧКА)
Кіт жив у дворі, А кріт жив у норі. Якби кіт був кротом, То жив би у норі, А кби кріт був котом, То жив би у дворі. Крикнув кріт котові:
– Крученики готові.
Запросив би тебе в гості,
Та у тебе зуби гострі.
І сказала кротиха:
– Сиди краще тихо,
Бо накличеш лихо.
Бо кіт – це не кріт,
З ним дружити не слід.
Ще казали при тельки щирі:
– Кіт той не живе з кротами в мирі.
Живе – не сумує,
Мишей пильнує,
Щурів не минає
І за кротів питає.
Всі вони – і миші, і щурі _
Не живуть в котовому дворі.
Виловив кого, хто сам утік
На інший тік,
У інший двір.
Вір чи не вір,
А котик той –
Підступний звір.
Почув котисько,
Що кріт десь близько.
Сидить, дослухаєтьс
І посміхається.
Нашорошив вуха
І слуха.
– Де ти, кротику?
– Тут я, котику.
– Ходи сюди, кротику.
– Не хочу, котику.
– Вийди у наш двір, Покажись, що за звір.
–
–
76