65
І горобина ронить сльози,
І шкодую за теплом.
Я повертаюс до хати.
Тут тепло й затишно. І знов …
Чомусь згадалась наша мати,
її неприспана любов.
Картопл на столі парує,
А в кружці кисле молоко.
І хліб шкоринкою чарує.
І розкошує кіт Мурко.
Він, к господар, походжає,
Шукає теплого кута.
Надворі холодно, кіт знає.
На когось сваритьс плита.
Там щось сичить і щось булькоче –
Сестра доварює обід.
Я – гостя, і вона вже хоче
Нагодувать мене к слід.
Смачним борщем і пирогами,
І кашею, і гарбузом.
Чогось навчилас від мами,
А потім вчились всі разом.
І сонце встало неохоче,
Бо мабуть холодно й йому.
Котові сон наліг на очі.
Кота на руки візьму.
І півень кличе господиню.
– Чого тобі? Іду, іду. І в лагідну таку годину Не гоже думать про біду. Скрізь ані горя, ані лиха. Аби то так вже і було. Сто ла осінь, тиха-тиха, На всі світи, на все село. Снувавс день, сумний, осінній. Хтось розган в туман крильми. А на траві лежав ще іній. То був гостинець від зими.
66
67
ДИВЛЮСЬ НА СВІТ ДИТЯЧИМИ ОЧИМА
ЧОМУ ПЛАКАВ КІТ
Плаче котик у дворі, Сльози кот тьс з журбою, Бо йдуть до школи школ рі І не беруть його з собою. Господин говорила, Що розумний він і чемний. Як би ще його хвалила, Якби був ще він і вчений. Знає це й індичка кожна -Фраза ц комусь належить -Що йому у цирку можна Виступати на манежі. Чи то правда, чи брехали -Кіт тепер і сам не знає, Що собака тітки Клави Навіть в цирку виступає. Тільки хто таке балака, Того й слухати шкода. Та невже ж таки собака Розумніший за кота? Дуже котикові гірко. Не було ще так ніколи.
Хто ж його візьме до цирку, Як не ходить він до школи? Дуже котикові гірко. Заздрить хлопц м і дівчатам. Хто ж його візьме до цирку, Як не вміє він читати? Кіт втомивс дуже хутко. Не втечеш від свого горя. Та ж ке у нього хутро! Як у справжнього ангора. Плаче котик, к ніколи, Просить дівчинку Катрусю: – Ну візьми мене до школи, Хай азбуки навчуся. Каже півень: – Любий коте, Цілий двір те добре бачить, Що ти спритний до роботи І ніскільки не ледачий. Та його це мало тішить. Ну навіщо ті розмови? Як в коморі будуть миші, Як в стодолі будуть миші, Як у хаті будуть миші, Він усіх їх переловить.
68
69
КЛУБОЧОК
КОЛИ НАСТУНЯ СПАЛА
Котивс клубочок, Крутивс два дні. В’ зала бабус Шкарпетки мені. А кось прийшов, А клубочка нема. Шукав його всюди, Шукав, та дарма. – Бабусю, куди наш клубочок утік? Такий був веселий і раптом десь зник. Вона посміхнулась І тихо сказала: -Яз нього дл тебе шкарпетки зв’ зала. Тепер буде тепло твоїм ножен там. Ще треба зв’ зати дл мами і тата. Багато клубочків ще є в моїй скрині. Ще можна зв’ зати всій нашій родині. Я буду в’ зати у щирій любові. Хай всім буде тепло і будьте здорові.
В Настуниній хаті Спить песик кудлатий, Спить киц -муркиц Й пухнаста лисиця. Натомлена Наст Вже вклалас спати. Цілує її І укутує мати. – Спи, донечко люба, Спи, донечко мила. Вже вимкнула світло Й вікно зачинила. Заснула Настуня. І щось вже їй сниться. Тут встала тихенько Пухнаста лисиця, І песик кудлатий, І киц -муркиця. І важко збагнути, Чому їм не спиться. Спочатку навшпиньки Собі по кімнаті Ану пустувати, Ану танцювати. А потім муркиц По Настинім ліжку
70
71
Ган ла й ловила Накручену мишку. Шкода, що Настун Нічого не чула: Набігалась дуже І міцно заснула. А ті розходились, Аж Барбі збудилась. Спочатку зл калась, А потім сварилась. – Чому це і справді Вночі вам не спиться? Дл іграшок чемних Таке не годиться. Заснула Настун -Маленька красуня, А вам би лиш сміхи Дл власної втіхи. У мене від вас Голова розболілась. А що, кби наша Настун збудилась? Те знають всі діти, Й ви маєте знати: Вночі треба спати, А вдень пустувати. Сид ть присоромлені
Песик і киця. Не знає турботи Лиш тільки лисиця. Вона хитрувати Навчилас здавна. Лисичка-сестричка, Лукава і славна.
– Я спала. Повіриш?
Я міцно так спала.
Вночі б нізащо
Не пустувала.
Та песик збудив мене Й киц -муркиця. От їх за таке Покарати годиться. Тут песик зіскочив, Забувся, що ніч.
– Брехлива, лисичко, ус тво річ.
Ми з кицею спали,
Бо пізній вже час. Навіщо тепер ти Оббріхуєш нас? Були ми нечемні. І те визнаємо. Тебе ж відтепер ми В свій гурт не беремо. Ти будеш сидіти
72