Упаде зірниця
Ти моя спокуса,
Я твоя спокуса.
Я на тебе, хлопче,
Глянути боюся.
Як на тебе гляну,
То, як квітка, в’яну,
Та тебе любити
Я не перестану.

Ти моє кохання,
Я твоє кохання.
Кожна наша зустріч –
Начебто остання.
Припаду до тебе,
Наче до джерельця,
І води нап’юся
З повного відерця.

Ти моя надія,
Я твоя надія.
Розлюбити, хлопче,
Я тебе не вмію.
Ані розлюбити,
Ні тебе забути.
Я не знаю, милий,
Як без тебе бути.

Упаде зірниця
У твої долоні.
Хтось мені насниться
У моїм безсонні.
Ти моя спокуса,
Я твоя спокуса.
Та за гріх покути
Зовсім не боюся.

Свято любові
Люблю твій голос і твою ходу,
Люблю твій спів і переливи сміху.
Коли на поклик твій до тебе йду,
В житті найбільшу з того маю втіху.
Коли у спеку йду до джерела,
Спішу у квітні до хмільного гаю,
А ти зрадієш, що вже я прийшла,
Бо добре знаєш, що тебе кохаю.
Нехай розлука обминає нас
І злі вітри обходять стороною.
Хай буде так, зупиниться хай час,
Коли з тобою я і ти зі мною.
Стелю рушник на прибранім столі
І хліб кладу на тому рушникові.
Хай буде свято на усій землі
І торжество взаємної любові.

Згадай мене
Крізь літа
Я до тебе протягую руки,
Хоч уже
Ти щастя чуже.
Сім доріг…
І вони всі ведуть у розлуки.
Жодна з них
Наші зустрічі не береже.
Згадай мене
За веселим святковим столом.
Згадай мене,
Коли смуток з якоїсь причини.
Хай спогад цей
Допоможе боротись зі злом,
Хай для добра
Він примирену душу відчинить.
Для ревнощів
У дружини немає причин:
У нас була
Тільки чиста каштанова повінь.
Згадай мене –
І від бід і тривог відпочинь,
І хай серце твоє
Обігріє далекий цей спомин.

Злітаєм у вись
Пристібнись.
Ми злітаєм у вись,
Голубими вітрами заклечані,
У краї невідомі лелечині,
У незнані світи, як колись.

Посміхнись.
В моїх мріях здіййснись.
Обізвися чи словом, чи піснею,
Стань моєю тривогою пізньою.
І зі мною полинь, як колись.

Не покинь.
Тихим леготом злинь.
З неба зорі нехай собі падають.
Нехай інші бажання загадують.
А у мене бажання одне:
Люби мене.