Пригорни жінку
Коли до жінки вже надходить вечір,
Принади менше, роздуми не ті,
Їй так потрібні чоловічі плечі.
То найдорожче у її житті.
Щоб хтось був поруч, розпитав, розрадив,
Відвів років непрошений полин,
Її щоб навіть помислом не зрадив.
Це може тільки він, лиш він один.
Щоб він любив її, таку вже сиву,
І купувати квіти не забув,
Щоб зупинив для неї буйну зливу.
Їй конче треба, щоб він просто був.
Аби було про кого турбуватись,
До кого посміхатись уві сні,
І старості вже можна не боятись.
Вона приходить, як осінні дні.
Є в осені також свої принади,
Якась свята одвічна таїна.
Ніколи осінь не прощає зради,
Ще може навіть більше, як весна.
Коли в твоєму серці ще не лід,
Коли життя ще зваби не втрачає,
Ти не дивися, скільки жінці літ,
А пригорни її. Вона чекає.

Подумай – і погодишся
Ми можем розлучитися.
Дітей малих нема.
Тепер це не проблема –
Та істина відома.
Та як нам буде житися,
Коли прийде зима?
Бо ж вдвічі холодніше,
Коли ти сам удома.
Не диво помилятися
У молоді роки.
Життя почати заново –
Така звичайна справа.
Коли стоїть твій вересень
І зорить з-під руки,
Ніхто з нас помилятися
Тоді не має права.
У тебе друга молодість,
У мене сивина.
Розплетена коса моя
Не звабить вже нікого.
Ну що у тому доброго?
Ти сам і я одна…
Повір мені, ми кращого
Не знайдем вже нічого.
Ми можем розлучитися.
Проблема не нова.
І тим вже не здивуємо,
Гадаю я, нікого.
Подумай – і погодишся,
Що я таки права:
Ні ти, ні я, ми кращого
Не знайдем вже нічого.

Озвалось серце на любов

Пісня вітрів
Я слухаю музику зір,
Я ловлю вітри синіх гір.
З вітрами я пісню пришлю,
Щоб знав ти, що я ще люблю.
Хай щасливі будуть
Всі стежки й дороги,
По котрих ходив ти
І котрими марив.
Хай не сушать серце
І жалі, й тривоги,
Хай не пошкодує
Бог для тебе пари.

Я слухаю музику зір.
Ти вір мені, ти мені вір,
Річкам і потічкам стрімким.
Хай спогад не буде гірким.
Хай тобі насниться
Мавка-чарівниця,
Хай впаде у серце
Вранішня зірниця.
Хай тебе ніколи
Пісня не покине,
Та, що з гір високих,
Та, що з полонини.

Я слухаю пісню вітрів,
Бо з нею мене ти зустрів,
Бо з нею повінчана я,
Колишня кохана твоя.
Хай дзвенять в Карпатах
Голосні трембіти.
Тут найкращі хлопці
І найкращі квіти.
Тут з високим небом
Гори розмовляють,
А на полонинах
Вівчарі співають.