Хлопець вийшов з наркозу, на мить відкрив очі і знову їх закрив, поринаючи в забуття. Зараз він лежав у реанімації, а біля нього сидів його лікар, його рятівник Іван Степанович Тарахкало. Відлежався трохи та й сів біля свого пацієнта.

– Ви б відпочили, Іване Степановичу, – просили медсестри. – Ми приглянемо.

– Ні, дівчата. Я мушу сам.

Хлопець весь горів, стогнав і марив. У його маренні вирував бій. А ще була мама.

– Кириле, Кириле, відходь, я прикрию. Ой, горить, горить…

Іван Степанович клав йому на чоло компрес і говорив, говорив. Тоді хлопець переставав марити, затихав і слухав.

– Ти будеш жити, –  казав лікар. – На тебе вдома чекає мама. Вона на тебе дуже чекає.

– Мама, – кликав хлопець пошерхлими губами.

– Отче наш, ти що єси на небі…

– Нехай святиться ім’я твоє, – підхопив хлопець у своєму напівмаренні.

– Добре, хлопчику, добре. Бог допоможе тобі. Ти будеш жити.

Потім, коли хлопець прийшов до тями, він згадував те своє марення, і йому здавалося, що з ним розмовляв ангел охоронець. Власне, так воно й було. Так або майже так. Але це було не відразу. Це було після тривожних днів і ночей, які провів біля нього невтомний лікар Іван Степанович. Зате яка радість чекала на всіх, коли хлопець нарешті вперше відкрив очі, осмислено глянув на світ і на оточуючих.

У Григорія добрі думки, мабуть, ніколи не гостювали. Найбільша радість – «лівий заробіток». Найбільша злість – коли ще й комусь щось перепадало. Та операція, коли він з примусу асистував Івану Степановичу, вивела його з рівноваги і позбавила сну. Як? Він, знаменитий хірург! Асистент якогось Тарахкала? Операція була складна, то правда. Він би за таку не взявся. Але ж він лише асистент! Лестило, що Тарахкало в асстенти вибрав не кого іншого, а його, Григорія. Це дуже лестило. Але ж асистент – оце пекло. Пекло нестерпно. Така операція принесе Тарахкалу славу, підніме його на недосяжну висоту. Так…Перед Тарахкалом відкриються шляхи…Ого! Може навіть на місце головного лікаря. Було б краще, звичайно, якби та операція провалилася. Жаль хлопця, ясна річ, але міг же він загинути в бою. Міг не вижити після операції. Чому не припустити, що він загинув? Умовно, ясна річ… Жаль хлопця, але…Менше слави у Тарахкала – менша конкуренція у Григорія на шляху до посади головного лікаря. Думати є над чим.