РЕКОМЕНДАЦІЯ
Видавництво «Червона Калина» рекомендує до друку високохудожню книжку поезія Тетяни Фролової.
Безперечно, що вихід у світ її книжки стане справжньою подією в літературному житті України, а поезії Тетяни Фролової знайдуть свого читача.
Директор Є.Р. Федорів.
Центр «Український дім»
При кабінеті міністрів України.
Шановний Лайошу Молнару пані Тетяні Фроловій.
Шановні добродії!
Запрошуємо Вас, згідно клопотання Львівського обласного центру народної творчості (лист н74 д від 11 07 1997 року). Відвідати нашу кобзарську світлицю і виступити, скажімо, з 18 00 до 20 00 13 08 на вечорі з кобзарськими та поетичними творами. В руслі нашої програми «Співають кобзарі незалежної України».
З повагою генеральний директор Лариса Хоролець.
31 07 1997 року.
«Моголами» ми ходимо по світі, «Моголами» вже, певно, помремо…»
Доброго дня! Глибоко поважна сім’яФролова-Молнар! Моє Вам шанування та найкращі побажання!. Гадаю, що ще й не всядеться курява за потягом з Києва до Львова, як Вас наздожене мій лист сповнений теплими, добрими, вдячними словами у Вашу адресу!!!
Боже! Якщо є дивні (В гарному розумінні слова) люди, які величні, які прекрасні!- Ви знаєте, як Ви, своїм виступом так званна,- «Козацькій світлиці» окрилили, надали оптимізму в житті,- у цей важкий нелегкий час, нестерпний, ганебний для нашого керівництва і нестерпний для простого люду. Не віриться, що в людині може бути стільки доброти, яка так випромінювалась неначе із сяйва!. Я після вашого виступу, який казалось пройшов миттєво, вийшов неначе окрилений до нового життя, з іншими мірками: коли такі люди вміють жити, то, певно, треба скидати осідлані депресії,- адже одним хниканням не поліпшити життя!!!
Доречі, ви, пані Тетяно в своїй «Замість передмови у збірці» пишете: «Мені завжди везло на добрих людей, а тому я вважаю, що їх у світі більше, ніж поганих». То, певно, було колись. Ви щоб бачили стільки лише в Києві отих, що дбають про нас, яких в народі називають «Жирними котами»- то засумнівалися б у своєму вислолюванні! Адже вони не потовпляться в ті помешкання! Що залишили їм- «Ум , честь, совість». Судяться, бо не має де розмістити «Констутиційний суд»»? а щодо поїздок за кордон,- то все хваляться, що «Відкрили» їм Україну, все щось підписують… а мені «Простому люду» ні на йоту не стає краще!!!, а самим страшним є те, що того поліпшення не видно і за «Горизонтом». Я жаждав придбати Ваші збірочки добре, що був знайомий в якого я позичив одну гривню! Але не вистачило в гаманці… тепер вони в мене, як настолььні книги. Коли на душі важко, я їх перечитую і чую ваш чарівний голос, пісню…. Куди тим захваленим Київським поетам!?- де важко визначити, що той поет хотів сказати?
Дуже, дякую своєму свату Миколі Лободі, що повідомив мене про Ваш виступ. Ох! Не має слів для подиву: в нас, коли виступають: Жванецький, Розенбаум, Кобзон- то до хрипоти кричить радіо, уселеньки весь Київ уклеєний афішами, а коли наші- Українці,- то випадково можна довідатись!!!-
Отакі то ми Українці!!!яким життя не було, але ще такого не було страхіття!!! Де то видано: щоб «Батьки», які про нас «Дбають» і з жиру казилися, а ми- діти- перетворилися в бомжів! Я викладач математики (Школи, вузу) маю 40 років трудового стажу- ветеран праці і за все це маю аж 49 гривень і 86 копійок!!! Щоб їм дихати не дало!
«Вибачте!» ошукали, обікрали… за однокімнатну квартиру плата 50 гривень! От і живи та радуйся!!! Щоб міг стати бомбою- пішов би, де їх найбільше… і розірвався б!!!
Я дуже радий, що Ви є! що я мав нагоду з Вами познайомитись. Хай вам всевишній дає здоров’я, наснаги і в подальшому радувати нас своєю присутністю. В захопленні, я не запитав хто то мені на збірці записав вашу адресу? Я радий приймати вас, як гостей. При нагоді- не цурайтеся! Бувайте здоровенькі і веселенькі! З особливою шаною до Вашої родини пан Гаврилко.
25 серпня 1997 року. Місто Київ.