Листівка.

Шановна Пані Тетяно в цей радісний день, це

                                                            Ювілейне свято:

Хай доля намітить Вам років багато,

Відпустить здоров’, і щастя й добра,

Хай тповниться ласкою рідная хата,

багато в ній буде людського тепла.

Хай несуть тільки радість з собою роки,

Хай будуть бажання, мрії, думки,

Щоб радісний настрій у серці не гас,

А щедра доля усміхалася не раз.

Творчих Вам успіхів, наснаги, великої любові від дітей та внуків, постійної підтримки і взаєморозуміння від Вашої половинки- Пана Лайоша, поваги і підтримки від щирих друзів…

            З найкращими побажаннями Ваша Ольга Носовська з усією родиною.

26 квітня 2006 року.

 

18 жовтня 2009 року.

Ніч. Друга година ночі, то я вже й не знаю, як з Вами вітатися, мабуть доброго ранку. Отже, доброї ночі, Мої дорогі, Пане Миколо та Пані Магдо! Лайош солодко спить, а мені нестерпно так захотілося Вам написати, що хоч кричи. Кричати, я не буду, бо ніч, а якщо вже мені так захотілося, написати, то і напишу. Спочатку крапками, а завтра вже з друкаркою на комп’ютері. А знаєте, чому так захотілося написати? Бо я зараз оце сиділа і гортала Ваші листи, Пане Миколо! Ми з Лайошем не полінувалися їх переписати по-Брайлю. Ото я зараз сиділа і ті листи гортала і читала. Обережно так гортала,

Так, наче вони живі, і така злива спогадів раптом на мене нахлинула. В моєму життіВи відіграли велику роль, і я Вам за те вдячна. Скупі слова. Що вони можуть? Вони нічого не можуть, вони може тільки серце, котре здебільшого мовчить.

Цей лист  був не завершений і не був відправлений.

   

    Я, Молнар Тетяна Іллівна, псевдонім Тетяна Фролова, даю згоду

на видання книжки шрифтом Брайля «Брати не по крові, а по честі»

за програмою «Українська книга» на замовлення Державного

комітету телебачення та радіомовлення України.