Прівідза, 29 жовтня 2002 рік.
Шановна Пані Фльорова! Вибачайте, що я для Вас незнакома люддина позволила собі написати Вам.
Перед двома місяцями прислав мені П. Микола Мушинка книжечку «Поклонюся землі». дякую Вам за це, ще Ви як чудова розповідачка, завели мене в ті далекі роки мого дитинства, коли я їздила з моєю мамою та братом на вакації до найдорожчої бабусі в Тарасівку коло Розпошинець.
Ви пишете, що може хтось знайде крихітку і своїх спогадів. Я їх знайшла і погрілася під теплим сонцем Вашого дитинства.
Наші поїздки були давно. Ще в роках в 1934- 1936. мені вже 73, але по прочитанню Ваших спогадів, пригадалися мені як і моя бабуся мазала підлогу глиною варила вареники з вишнями, кормила чудовим медом, а також пахучих яблук, які росли у їх садку, ніколи більше не їла. Всюди було повно чорнобривців посіяно. Перша наша молитва була Ангелю-хоронителю мій. Бабуся жили з сином і його родиною. Діда ми не знали, бо померли борше. Як наступила ера Сталіна, то ми вже там не могли дістатися. Не пустили навіть на похорон бабусі. На старість бабуня дуже бідила. Синів і внучку вчительку вивезли на Сибір. Повернули аж після смерті бабуні. А один син там і загинув.
Як вижу на карті, то Білозірка не є далеко від Добромірки, де народився мій батько. Мій дідо були за Австро-Угорщини послом у Віденськім парляменті за Збаражщину- як Галичину. Взяли полон они пішли на Закарпаття. Дідо були приятелем з І. Франком. Мій батько їздив до Галичини із Закарпаття там оженивсь, так що моя мама як учителька перейшла жити в 1928 на Закарпаття. Як прийшли Мадяри в 1939 році, батька замордували, а мама з трома сиротами перейшла жити на Словаччину, де живуть на Пряшівщині Русини-Українці ітам учителювала. Я колись також ходила в Пряшеві до учительської академії, але вчили нас Російською мовою. Тепер живу далеко від Пряшева на середній Словаччині (52 роки), де взагалі не є Українці. Мій чоловік тут помер перед сімома роками. А близько мене живуть мої дочки Маруся і Світлана з родинами. Як жив чоловік то їздив до Галичини ще у 1961 році, після їзздилисьмо один раз до Львова і Києва, а пару разів на гріб батька до Великого Бикова. В 1990 році перетворили нам батькові остатки на цвинтар, бо його, як замордували ще з одним Галичанином, то закопали під плотом у одного господаря. За Сталіна не позволили ані на гріб потрапити, так що аж після 91 року вдалося обох мужчинів поховати. І вже тяжко так поїду, бо бідую з ногами.
Мені пора кінчати, бо я дуже розписалася. Перед пару днями М. Мушинка післав мені ваші поезії «Виклик долі» так що часто читаю, бо такі прості і зрозумілі.
Дуже дуже щиро Вам дякую за Ваші спогади і буду їх ще багато раз читати і пригадувати діточі роки проведені хоч короткі на рідній землі моїх родичів.
Щиро здоровлю Вас і Вашу прекрасну сім’ю, котру бачила на фото в книжці. Бажаю Вам зі щирого серця багато дальших успіхів у Вашій праці.
З повагою до Вас Маруся Лишко-Остапчук.
Добрий день, шановна пані Тетяно!
Пише Вам Туревич Ліда Степанівна з Ланівців. В свій час Ви люб’язно привезли в архів Лановецького району певну частину документів про Вашу творчість. Сьогодні хочу повідомити, що вже відбулася їхня передача в облдержархів, трохи-трохи лишили в себе в районі. Надсилаю Вам опис на ті документи, які прийняв облдержархів. За все Вам щира подяка і душею, що і надалі будемо щось отримувати від Вас. За все дякуємо.
Шановна Тетяна Іллівна! Дуже хочеться (і навіть треба) отримати хоч пару фотографій (не ксерокопій) Вашої родини, Вас і чоловіка. Можливо, про якісь зустрічі. Ксерокопія – це копія документу. Будьте так ласкаві, щось подаруйте і для Тернопілля, і для нас, району.
Окреме прохання про книги. Вони потрібні для бібліотеки, яка є облдержархіві, для вчительок, що здійснює наш архів.
Отже, прошу Вас і низько вклоняюся. Не хворійте. І вибачайте за мою назойливість.
Ліда Степанівна Туревич, 23.04.02.
Добрий день, бабусю Тетяна!
Пише до Вас Тарас. Ви прислали мені книжку, яку я вже почав читати. Вона мені дуже подобається. Книжку я носив до школи і показував своїм однокласникам і вчительці. В цьому листі я хочу подякувати Вам за книгу.
Зараз я ходжу до школи у 3 клас. Вчуся добре. В мене ще є маленька сестричка Мар’яна, яка полюбляє слухати Ваші казки.
Незабаром свято всіх мам і всіх бабусь. І я з своїми батьками вирішили привітати Вас зі святом весни, 8 березня.
Ще раз дуже дякую Вам за книгу і бажаю творчих успіхів.
З повагою, Тарас.
Шановна Тетяно Іллівно!
Щиро вітаємо Вас з святом 8 березня!
І бажаємо Вам усього найкращого!
Нехай душа у Вас ніколи не старіє,
На білій скатертині будуть хліб і сіль,
Своїм теплом Вас завжди сонце гріє,
Слова подяки линуть звідусіль.
Хай буде здоров’я, вода в криниці.
І не гасне усмішка у Вас на обличчі.
Хай руки ніколи утоми не знають,
Хай легко, мов крила, внучат пригортають,
Хай доля дарує Вам доброго віку,
Щоб втіхи і радості було безліку.
Хай обминають невдачі, грози.
Хай тільки від сміху з’являться сльози.
Міцного здоров’я з роси і води,
Бадьорість і радість хай будуть завжди.
Ми вам посилаєм сьогодні слова,
А Бог хай дарує Вам многії літа!
З повагою сім’я Джерелейків.