Марія Савчиха колише онука Олексія. Він ще зовсім маленький. Йому щойно пішов другий місяць. Дві старшеньких дівчинки Настуня і Марічка бавляться у садочку. Нехай собі бавляться, бо ім важко бути тихенько. А Олексійчику спати треба. Дівчатка того не розуміють.

– Ну чого він все спить, та й спить?

– Бо він ще маленький. Коли він спить, то росте.

– І коли він вже виросте?

Мама і баба посміхаються.

– Та ще трохи треба почекати.

Колиска добротна, виплетена з лози. Сам тато плів, Лукаш. З любов’ю плів. В тій колисці його син колисався. Нехай йому добре спиться в тій колисці. Хай росте на радість. Марія колише і співає. Марія вже стара, а голос у неї молодий і чистий.

А-а-а-а, люлі.

Чужим діткам дулі,

Олексію калачі,

Щоб він спав вдень-ночі

У куточку на печі.

А-а-а-а, А-а-а-а

Зіїли вовки барана,

А ягничку пси, пси,

Ти, маленький, спи, спи.

– Мамо, що за страшні колисанки ви дитині співаєте?

– Чому страшні?

– А хіба ж ні? З’їли вовки барана, а ягнички пси… Хіба ж можна таке дитині співати?

– А що ж йому співати?

– Щось добре, лагідне.

– І нам мами таких співали.

– То було колись.

– Прийде тато, то заспіває кращої.

– Е-е, тато скоро не прийде.

– Чого так?

– Роботи багато. До нього вже черга.

– Бачиш… Як добра робота, то люди знають.

Знову запхинькав малий. Марія схилилася до нього, а потім знову загойдала колиску і заспівала:

А-а-а-а, люлю.

Пішла мама по цибулю,

А цибуля не вродила,

Мама в хопті заблудила.

Ой ти, котку Марку,

Ходиш по ярмарку,

Не торгуєш, не купуєш,

Тільки робиш сварку.

Коли будеш, коте,

Так ярмаркувати,

То не будеш мати чим

Діток годувати.

Йди до нас за няньку

Колисати ляльку,

Дам тобі я молока,

Ще й заробиш п’ятака.

– Спить.

– Нехай спить. Тільки його.

– Мамо, – вбагла в хату дзвінко голоса Марічка.

– Тссс!

– Ой, я забула.

– Ти завжди забуваєш. Могла б вже пам’ятати.

– А мені тато свищика купив. Он який.

– Гарний свищик.

Не встигли й охнути, як дитина приклала свищика до рота та як свисне.

– Мати Божа! Ну що за дитина!

Олексій прокинувся і заплакав. Марічка дістала стусана і зі сльозами вибігла з хати.

– Все тільки з Олексієм нянькаються. А мене вчора оса вкусила – ніхто й не глянув.

І, плачучи, пішла в садок, де бавилася Настуня.