Можна було й не ходити до крота по календар. Про прихід святого Миколая сповістили срібні дзвіночки, що залунали одночасно в лісі, в полі, по всіх селах і містах. Звірі і птахи зустрічали святого Миколая. І ніхто тут ні на кого не полював, нікого не ловив. Зайці були поряд з лисицями, вовки були поряд з сернами. Всі святкували день святого Миколая. А святий Миколай з дзвіночками гордо йшов по світу, не обминаючи нікого, наділяючи всіх гостинцями. У нірку до мишки Зернинки раптом посипалося рясним дощем зерно.
– Ой, – аж злякалася мишка з несподіванки.
– Це тобі від святого Миколая.
Та мишка набралася хоробрості, та й вилізла на холод з теплої нірки.
– Я хотіла просити святого Миколая…
Її голос тремтів від страху і від холоду.
– Про що ти хотіла просити, мишко-трудівнице?
– Про зайців.
– А що там зайці? Хіба у них є якась потреба? Чи комусь забракло білої шубки?
– Білі шубки мають всі. Є у них, отче, інша потреба.
– А чому ж вони самі про те не скажуть?
– Мабуть, бояться. Вони ж зайці. Мовчать від скромності і від страху.
– То виходить, що ти, мала, найвідважніша?
– Виходить.
– А яка ж у зайців потреба?
– Хатинки у них нема. Ні хатинки, ні комірчини, щоб складати запаси на зиму. Тому взимку холодно і голодно їм. І ніде від лисиці і вовка сховатися. Це не їхня провина. Природа їх такими створила.
– Дякую тобі, мишко, за твоє добре серце. Що ж, будемо виправляти помилки природи.
Махнув святий Миколай рукою – і неподалік від мишачої нірки виросла простора добротна хатка. А поряд льох і комора, повні всякого добра. Тут було все, що треба зайцям аби щасливо перезимувати. Там була морква, буряк і капуста.
«І звідки святий Миколай знає, що їдять зайці? – подумала мишка. – Та вже знає».
– Тепер я за зайців спокійний, – сказав святий Миколай. – Є їм що їсти і де від холоду і нападників сховатися. А ти, мала, скорше тікай у тепло. Бо замерзнеш.
Пішов святий Миколай, а мишка ще довго дивилася йому в слід, дослухаючись до срібних дзвіночків і не відчуваючи холоду. Аж поки її сусідка не покликала.
– Зернинко, замерзнеш. Мерщій ховайся в нірку.
– І справді, – отямилася Зернинка і шмигнула у свою теплу нірку. І довго ще довкіл було чути срібні дзвіночки. І де проходив святий чудотворець, всюди панувало добро і злагода. Коли приходить святий Миколай, світ стає кращим, добрішим.