Всі дослухалися. Всім було цікаво: що ж вирішила фея? Яка покара чекає Макса?
– А вирішила я от що: закину я тебе з усім твоїм сімейством на безлюдний острів.
– Ой, володарко, пожалій. Щуренят моїх маленьких пожалій.
– А ти у своєму житті хоч кого-небудь пожалів? Нікого. Там на безлюдному острові у тебе буде одна турбота: як вижити.
Тут заголосила Максова дружина та їхні діти.
– Цитьте, – гукнула фея. – То ще не все.
Всі затихли. Було чути, як гудів великий джміль.
– Чи знаєш ти, Максе, де заховані твої чари?
– Не знаю, володарко.
– Не знаєш. То я тобі скажу. Твої чари заховані у твоєму хвості.
Всі зашуміли.
– Так-от. Віднині ти позбудешся свого хвоста.
– Ой!
– Ти будеш єдиним безхвостим щуром. Більше ти не зможеш хизуватися, що ти найрозумніший, бо розуму, власне, у тебе нема. Нехай це для всіх буде наукою. І це ще не все. Все ваше щуряче плем’я за нахабство і неслух, за те, що ви не вмієте жити біля людей, назавжди забереться з того благодатного села, щоб більше ніколи тут не з’являтися.
– Ой, матінко, не губи.
– Ой, володарко, ми вже тут обжилися.
– Нічого. Обживетеся в іншому місці. Не можна переходити за межі дозволеного. У всьому має бути міра і межа.
Фея доторкнулася до вінка – символу своєї влади.
– Ні-ні. Я не забула про бідних котів.
Вона зняла руки вгору і сказала:
– Летіть, коти,
На чотири кути,
На п’ятому зупиніться,
Перед нами опиніться.
І всі семеро котів, двоє дорослих і п’ятеро малих, легко приземлилися перед здивованими глядачами. Всі заплескали, загаласували, але це котів не злякало. Вони виглядали щасливими. Вже й людей чимало зібралося. Щоб на небачену казку подивитися. Особливо тішилися діти.
– Це ж як у кіно.
І тітка Наталка була неподалік. Вона зі сльозами кинулася до своїх улюбленців.
– Котики! Любі мої! Живі! Всі! А я за вами очі виплакала.
А кошенята вже не дуже малі. Вони погладшали, аж лисніли. Видно, на користь їм пішло молоко верблюдиці. Тітка Наталка позбирала малих у фартушок, та й понесла їх додому.
– Ходіть, маленькі. Я молочка вам наллю. А ви, великі, й самі прийдете. Думаю, не забули, де ваш дім.
Героїчна жінка, сказала фея. – І добра. А головне – любить все живе.