Сама не знаю, чому я розворушила ту давню історію. Згадалося… А може вічність постукала у вікно і шепнула:

«Напиши. Ти можеш. Бо більше нікому. Нехай після неї залишиться пісня чи молитва…»

А може просто… Десь у вічності блукає душа, яку нікому згадати зі сльозою у пісні чи молитві. Прости мені, Господи, і пом’яни в царстві своєму спочилу рабу твою Марію. От я й пишу…

Я зі своїми приятельками закінчила школу сліпих у Львові. Маленькою співучою зграйкою випурхнули ми зі школи і поселилися в гуртожитку, маючи ще й роботу. Були молоді та нерозумні, бідові та не посидючі і думали, що весь світ належить нам. Отут і долучилася до нашого гурту Марія. То була гарна дівчина, трохи старша за нас. Та нас це якось не хвилювало. Злоязикі казали:

• Ходить з молодими, щоб самій молодшою здаватися.
• То нехай собі, сміялися ми. – Кому це шкодить?

Та й радо приймали Марію до нашого гурту.

А ще… Марія гарно співала. Щось в її голосі було таке, що проникало в душу.

• І чому ти не пішла вчитися по вокалу? – спитала якось я.
• Вчитися… А ти не бачиш, що я навіть на свята додому не їду?
• Власне… І справді. А чому ти додому не їдеш ні на вихідні, ні на свята?
• Бо у мене мачуха. Тим сказано все. Чи ти думаєш, що злі мачухи тільки в казках бувають? Не тільки в казках. В житті також.
• Ой-ой-ой! – не втрималася я.
• Тому й не вчуся. Тому й на свята додому не їжджу. Та нічого. Забудь.

Та й заспівала. Вона часто співала якусь таку сумну-пресумну пісню. Як жаль, що я тієї пісні не пам’ятаю, а більше ту пісню ніхто не співав. Може Марія сама її склала. Може й так. Нехай в пам’ять про неї прозвучить інша пісня, теж сумна і теж дівоча. Я сама її й заспіваю. Пробач, Марусю.

Очі сині та сині

Дала мати дівчині.

А навіщо – не знала

Того мабуть сама.

А тепер тій дівчині

Через очі ті сині

Ані в день, ані вночі

Супокою нема.

І на що було, мати,

Очі сині давати?

Очі сині самотні

Будуть мабуть повік.

Очі сині та карі

Не підходять до пари,

І від того серденько

Тільки в’яне й болить.

Не журися, дівчино,

Не журися, рибчино,

Прийде серцю утіха,

Прийде радісний час.

Поєднається серце

З любим другом навіки,

І заграє веселка

У дівочих очах.

Що, Марусю? Гарна пісня? Знаю, що гарна…